language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Svecov_AS%E2%80%9321
|
Svecov AS–21
| null |
Svecov AS–21
| null |
English: Let C-11 trainer aircraft (Museum of Hungarian Aviation, Szolnok)
|
AS–21 csillagmotor Let C–11-es gyakorló repülőgépbe építve (Magyar Repüléstörténeti Múzeum, Szolnok)
|
image/jpeg
| 2,000 | 3,008 | true | true | true |
A Svecov AS–21 egy szovjet gyártmányú, héthengeres, egykoszorús csillagmotor. A kétkoszorús, 14 hengeres AS–82 csillagmotor fele, egy hengerkoszorúval. Több részegysége az AS–62IR és az AS–82FN motorból származik.
|
A Svecov AS–21 egy szovjet gyártmányú, héthengeres, egykoszorús csillagmotor. A kétkoszorús, 14 hengeres AS–82 csillagmotor fele, egy hengerkoszorúval. Több részegysége az AS–62IR és az AS–82FN motorból származik.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Gare_de_Sany%C5%8D_Sone
|
Gare de Sanyō Sone
|
Desserte
|
Gare de Sanyō Sone / Service des voyageurs / Desserte
| null |
山陽曽根駅。兵庫県高砂市にある山陽電気鉄道の駅。 駅の出入り口。
| null |
image/jpeg
| 1,664 | 2,496 | true | true | true |
La gare de Sanyō Sone est une gare ferroviaire localisée dans la ville de Takasago, dans la préfecture de Hyōgo au Japon. La gare est exploitée par la compagnie Sanyo Electric Railway, sur la ligne principale Sanyō. Le numéro de la gare est SY 34.
|
La gare de Sanyo Sone est une gare disposant de deux quais et de deux voies.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/2019_GEICO_500
|
2019 GEICO 500
|
Qualifying
|
2019 GEICO 500 / Qualifying
|
Austin Dillon started from pole position.
|
2019 GEICO 500
| null |
image/jpeg
| 2,746 | 4,298 | true | true | true |
The 2019 GEICO 500 was a Monster Energy NASCAR Cup Series race held on April 28, 2019, at Talladega Superspeedway in Lincoln, Alabama. Contested over 188 laps on the 2.66 mile superspeedway, it was the 10th race of the 2019 Monster Energy NASCAR Cup Series season.
|
Austin Dillon scored the pole for the race with a time of 49.734 and a speed of 192.544 mph (309.870 km/h).
|
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%AF%DB%8C%D9%86_%DA%A9%D9%88%DA%A9
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/36/Dane_Cook_ComicCon_%28cropped%29.JPG
|
دین کوک
| null |
دین کوک
| null |
Dane Cook attending Comic Con 2007 promoting Good Luck Chuck.
| null |
image/jpeg
| 853 | 808 | true | true | true |
دین کوک آمریکالی اوْیونچو. ۱۸ مارس ۱۹۷۲ ایلینده آمریکادا دۆنیایا گؤز آچیب.
|
دین کوک (اینگیلیسجه: Dane Cook) آمریکالی اوْیونچو. ۱۸ مارس ۱۹۷۲ ایلینده آمریکادا دۆنیایا گؤز آچیب.
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%AF%8C%E5%B1%B1%E5%9C%B0%E5%9F%9F%E9%89%84%E9%81%93%E9%83%A8
|
富山地域鉄道部
|
過去の配置車両
|
富山地域鉄道部 / 過去の配置車両
|
キハ58系気動車（国鉄色）
|
日本語: JR西日本キハ58系気動車 キハ58-477+キハ28-2360 高山本線、西富山 - 婦中鵜坂 852D
| null |
image/jpeg
| 2,298 | 3,222 | true | true | true |
富山地域鉄道部は、富山県富山市にかつて存在した西日本旅客鉄道の地域鉄道部の一つである。
本項では、北陸地域鉄道部についても記述する。
|
キハ52形
北陸地域鉄道部に大糸線用として100番台が所属していたが、老朽化に伴い2010年3月13日のダイヤ改正でキハ120形に置き換えられて引退した。最後まで残っていた3両（115・125・156）を用いたさよなら運転が3月20日から22日にかけて行われ、115は3月31日付で廃車となった。しかし、鉄道ファンや地元を中心に再び運転を望む強い要望があったため、残っていた2両を用いて5月と8月に快速「ジオパーク」として臨時列車が運転された。
臨時運転を行った後、10月までに残る2両も廃車された。廃車された車両はそれぞれ、115は岡山県津山市の津山扇形車庫にて静態保存、125は12月にいすみ鉄道に譲渡され2011年4月より営業運転を開始している。156は糸魚川市が譲り受け、現在は金沢総合車両所内にて保管されている。糸魚川市内にて静態保存される予定となっていた が、かつて運転されていた大糸線にてイベント列車として復活させる構想があることを発表している。
キハ58系
2006年10月21日より開始された高山本線社会実験に伴う列車増発のため、高岡鉄道部で保留車となっていた2両が富山鉄道部に転入。2007年には越美北線での運用を終えた越前大野鉄道部の2両も転入し、4両体制となる。配置車両はキハ58形2両 (477, 1114) 、キハ28形2両 (2346, 2360) 。
富山鉄道部には1996年3月16日のダイヤ改正でキハ120形に置き換えられるまでキハ58系が配置されており、その中にはキハ58 477とキハ28 2346の2両も含まれていた。
2011年3月のダイヤ改正で定期運用から引退し、キハ28 2346を除く3両は全て廃車・解体された。
キハ28 2346は保留車として残り、2012年7月24日付で除籍されたのち、2012年10月にいすみ鉄道へ譲渡された。
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Antonio_de_la_Calancha
|
Antonio de la Calancha
| null |
Antonio de la Calancha
|
Antonio de la Calancha. "Cronica moralizada del Orden de San Agustin en el Peru", 1638
|
Español: Cronica moralizada del Orden de San Agustin en el Peru, con sucesos egenplares [sic] en esta monarquia . Barcelona: Pedro Lacavalleria, 1638.
| null |
image/jpeg
| 3,200 | 2,230 | true | true | true |
Antonio de la Calancha was a pioneering anthropologist studying the South American natives and a senior Augustinian friar.
|
Antonio de la Calancha (1584–1654) was a pioneering anthropologist studying the South American natives and a senior Augustinian friar.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89glise_Saint-Cl%C3%A9ment_de_Souk_El_Khemis
|
Église Saint-Clément de Souk El Khemis
|
Indépendance de la Tunisie
|
Église Saint-Clément de Souk El Khemis / Indépendance de la Tunisie
| null |
Français : Vue générale côté ouest de l'ancienne église de Souk El Khemis, aujourd'hui Bou Salem, en Tunisie
| null |
image/jpeg
| 2,988 | 5,312 | true | true | true |
L’église Saint-Clément de Souk El Khemis, située dans la ville de Bou Salem en Tunisie, est une église catholique construite en 1909 pendant le protectorat français. Cédée au gouvernement tunisien en 1964, elle abrite désormais une salle des fêtes privée accueillant des mariages ou des rencontres culturelles.
|
Après l’indépendance de la Tunisie en 1956, l’installation de l’Armée de libération nationale algérienne dans la zone frontalière dès le début de la guerre d'Algérie rend difficile la cohabitation avec les colons français. La dégradation de la situation sécuritaire justifie le protocole franco-tunisien du 8 mai 1957 qui permet au gouvernement tunisien de racheter avec des fonds français les 288 propriétés situées dans la zone concernée. Toute la population européenne n’a d’autre choix que de quitter la ville et l’église est fermée faute de fidèles.
Le sort de l’édifice est réglé par le modus vivendi signé entre le gouvernement tunisien et le Vatican le 10 juillet 1964. L’église est cédée au gouvernement tunisien avec l’assurance qu’elle ne sera utilisée qu’à des fins d’intérêt public compatibles avec son ancienne destination.
Elle abrite actuellement la salle des fêtes de la ville.
|
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D9%84%D9%8A%D9%88%D9%86%D8%A7%D8%B1%D8%AF%D9%88_%D9%BE%D8%A7%D8%AF%D9%88%D8%B1%D8%A7_%D9%81%D9%88%D9%8A%D9%86%D8%AA%D9%8A%D8%B3
|
ليوناردو پادورا فوينتيس
| null |
ليوناردو پادورا فوينتيس
| null |
English: Leonardo Padura Fuentes at Frankfurt am Main (2008) Deutsch: Leonardo Padura Fuentes in Frankfurt am Main (2008)
| null |
image/jpeg
| 2,848 | 2,136 | true | true | true |
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ليوناردو پادورا فوينتيس كاتب من اسبانيا و كوبا.
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ليوناردو پادورا فوينتيس (Leonardo Padura Fuentes) كاتب من اسبانيا و كوبا.
|
|
iw
|
https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%93%D7%95%D7%93%D7%95
|
דודו
|
גילוי הדודו
|
דודו / גילוי הדודו
|
שחזור הדודו והשלד במוזיאון לתולדות הטבע באוניברסיטת אוקספורד
|
Skeleton cast and model of dodo at the Oxford University Museum of Natural History, based on modern research.[1]
| null |
image/jpeg
| 1,728 | 2,616 | true | true | true |
דוֹדוֹ הוא מין נכחד של עוף חסר יכולת תעופה, מתת-משפחת הרפיים שבמשפחת היוניים. הוא היה אנדמי לאי מאוריציוס השוכן באוקיינוס ההודי. בן המשפחה הקרוב אליו ביותר מבחינה גנטית היה סוליטר רודריג, שנכחד אף הוא. יונת הניקובר היא בת המשפחה הקרובה ביותר לדודו שהשתמרה עד היום.
ההיסטוריה של הדודו לוטה בערפל. הידע על אורחות חייו מתבסס בעיקר על דיווחים מיומני מסע של ספנים ושל רבי חובלים שהגיעו לאי מאוריציוס במאה ה-16 ובמאה ה-17 ומהמתיישבים שצדו אותו וגרמו להכחדתו. על פי ציורים ואיורים רבים, שרק חלק מזערי מהם צוירו כפי הנראה על פי מודלים חיים, ומממצאים שנלקחו מחלקי שרידים של תתי-מאובנים ושל שלדים, נמצא כי הדודו היה עוף שדמה במקצת לתרנגול הודו, אך היה גדול ומגושם ממנו. גובהו בטבע היה כמטר אחד ומשקלו נע בין 10 ל-17 קילוגרם. מכיוון שברוב שנות קיומו באי, לא היו בנמצא טורפים שיאיימו על קיומו, התנוונו כנפיו, כך שלא יכלו לשמש עוד כאיברי תעופה.
האזכור המתועד הראשון של הדודו נכתב על ידי מלחים הולנדים שהגיעו לראשונה לאי מאוריציוס בשנת 1598. בשנים שלאחר מכן נרדף על ידי המלחים שעגנו באי וצדו אותו, ולאחר מכן גם על ידי בעלי החיים שהביאו עמם ההולנדים כאשר התיישבו במקום בשנת 1644. פחות ממאה שנה לאחר גילויו הוכחד הדודו לחלוטין. במאה ה-19, נערך מחקר על 4 דגימות שנלקחו משרידים שהובאו לאירופה בתחילת המאה ה-17.
|
האי מאוריציוס התגלה בפועל על ידי הפורטוגזים בין השנים 1507 ל-1513. האי מופה על ידם, אך הם מעולם לא התיישבו בו. על פי הסברה, נגלה בפניהם הדודו לראשונה בעת ביקורם באי, אף על פי שאין בנמצא תיעוד על כך. בשנת 1598 הפליגה משלחת הולנדית בת שמונה ספינות בפיקודם של סגן האדמירל וייברנדט ואן וארווייק (Wybrandt Van Warwyck) והאדמירל יעקובס קורנליוס ואן נק (Jacques Cornelius Van Neck) מהולנד במטרה להגיע לתת-היבשת ההודית. לאחר שעברו את כף התקווה הטובה, נקלעו הספינות למזג אוויר סוער, וחמש מהן שהיו בפיקודו של וייברנדט ואן וארווייק, המשיכו את דרכן בנתיב הדרומי מזרחי וב-20 בספטמבר עגנו באי שמאוחר יותר נקרא מאוריציוס על שם מאוריץ, נסיך אורנז'. מאז ואילך שימש המקום כתחנת עצירה לספינות ההולנדיות ששהו זמן ממושך בים, וכמקום מפגש עם הדודו. מאוחר יותר, ארגן ואן וארוויק 3 משלחות מחקר שנשלחו למאוריציוס. היינדריק דירקס יולינק (Heyndrick Dircksz Jolinck) שהיה אחד מראשי המשלחות, תיאר את הדודו במילים הבאות:
|
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D9%86%DB%8C%DA%A9%D9%88%D9%84%D8%A7_%D8%AF%D9%88%D9%88%D9%88%D8%B4%D9%84
|
نیکولا دوووشل
| null |
نیکولا دوووشل
| null |
Français : Nicolas Duvauchelle au déjeuner des nommés des César du cinéma.
| null |
image/jpeg
| 800 | 566 | true | true | true |
نیکولا دوووشل فرانسهلی اوْیونچو. ۲۷ مارس ۱۹۸۰ ایلینده پاریس شهرینده دۆنیایا گؤز آچیب. 1999–گۆنوموز ایللر آراسیندا سینما ساحهسینده چالیشیب.
|
نیکولا دوووشل (اینگیلیسجه: Nicolas Duvauchelle) فرانسهلی اوْیونچو. ۲۷ مارس ۱۹۸۰ ایلینده پاریس شهرینده دۆنیایا گؤز آچیب. 1999–گۆنوموز ایللر آراسیندا سینما ساحهسینده چالیشیب.
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Ceintrey
|
Ceintrey
| null |
Ceintrey
| null |
Français : Ceintrey, rue de Nancy Deutsch: Rue de Nancy in Ceintrey
| null |
image/jpeg
| 1,208 | 1,449 | true | true | true |
Ceintrey település Franciaországban, Meurthe-et-Moselle megyében. Ceintrey Autrey, Benney, Clérey-sur-Brenon, Flavigny-sur-Moselle, Gerbécourt-et-Haplemont, Lemainville, Pulligny és Voinémont községekkel határos.
|
Ceintrey település Franciaországban, Meurthe-et-Moselle megyében. Ceintrey Autrey, Benney, Clérey-sur-Brenon, Flavigny-sur-Moselle, Gerbécourt-et-Haplemont, Lemainville, Pulligny és Voinémont községekkel határos.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Stra%C3%9Fenbahnmuseum_Halle
|
Straßenbahnmuseum Halle
|
Triebwagen
|
Straßenbahnmuseum Halle / Fahrzeuge / Triebwagen
| null |
Deutsch: Strassenbahn Halle Tw 6
|
Historische Straßenbahn Tw6
|
image/jpeg
| 3,072 | 2,304 | true | true | true |
Das Straßenbahnmuseum Halle befindet sich in dem ehemaligen Depot der heutigen Halleschen Verkehrs-AG in der Seebener Straße 191 in Halle. Es beherbergt derzeit ca. 40 historische Straßenbahnfahrzeuge und Kraftfahrzeuge. Das Museum ist in der Regel jeden 1. und 3. Samstag in den Monaten Mai bis Oktober geöffnet. An den Öffnungstagen verkehrt die Stadtrundfahrt mit historischen Triebwagen. Der Verein Hallesche Straßenbahnfreunde e. V. betreibt das Museum und führt auch die Wartungs- und Instandsetzungsarbeiten an den Bahnen durch.
| null |
|
az
|
https://az.wikipedia.org/wiki/T%C9%99l%C9%99t_Mehdiyev
|
Tələt Mehdiyev
| null |
Tələt Mehdiyev
| null |
Azərbaycanca: alim
| null |
image/jpeg
| 263 | 203 | true | true | true |
Tələt Mehdiyev — Azərbaycanlı alim, fizika-riyaziyyat elmləri doktoru, əməkdar mədəniyyət işçisi, AMEA Fizika İnstitutunun İnformasiyanın qəbulu, saxlanması və işlənməsi şöbəsinin rəhbəri.
|
Tələt Mehdiyev (Tələt Rzaqulu oğlu Mehdiyev) — Azərbaycanlı alim, fizika-riyaziyyat elmləri doktoru, əməkdar mədəniyyət işçisi, AMEA Fizika İnstitutunun İnformasiyanın qəbulu, saxlanması və işlənməsi şöbəsinin rəhbəri.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Liste_de_statues_d%27Erevan
|
Liste de statues d'Erevan
|
Liste de statues
|
Liste de statues d'Erevan / Liste de statues
| null |
English: Aram Khachaturian statue in Yerevan in back of the Armenian Opera Theater.
| null |
image/jpeg
| 2,009 | 3,013 | true | true | true |
La liste de statues d'Erevan regroupe l'ensemble des statues de la ville d'Erevan en Arménie. Cette liste se veut aussi exhaustive que possible.
| null |
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Lampyridae
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1a/Firefly_Luciola.jpg
|
Lampyridae
|
Biología y ecología
|
Lampyridae / Biología y ecología
| null |
Firefly beetle from Bangalore, India. Luciola sp. near L. humeralis (Identification courtesty of Michael Geiser)
| null |
image/jpeg
| 697 | 885 | true | true | true |
Los lampíridos son una familia de coleópteros polífagos que incluye los insectos conocidos como luciérnagas, bichos de luz, curucusíes, isondúes, cucuyos y gusanos de luz, caracterizados por su capacidad de emitir luz. Muchas se pueden encontrar en pantanos o en las áreas húmedas y boscosas, donde sus larvas tienen una fuente de alimento abundante. Son coleópteros de cuerpo blando relacionados con las familias Lycidae, Phengodidae y Cantharidae, con una distribución mundial de al menos 1900 especies conocidas.
|
La característica más distintiva de los lampíridos es su cortejo nocturno, el cual consiste de un diálogo complicado entre los machos y las hembras de una especie. Típicamente los machos patrullan en busca de pareja con un vuelo característico mientras emiten secuencias de destellos de luz característicos de cada especie. Las hembras de la misma especie pueden responder con destellos específicos y así el apareamiento puede ocurrir.
En las noches cálidas, es posible ver a las luciérnagas hembras iluminarse para atraer a los machos que sobrevuelan. Si se sienten amenazadas, desactivan la luz. Generan luz en intervalos de seis a ocho segundos mediante un órgano especial situado bajo la cutícula (ectodérmico), situado en la parte ventral del abdomen. Esta luz se produce por un proceso de oxidación de la luciferina en presencia de la enzima luciferasa, que ocurre muy rápidamente. Este proceso recibe el nombre de bioluminiscencia y emite una luz brillante con poca elevación de la temperatura. Algunas especies emiten la luz con esquemas definidos de variación en los intervalos y el número de destellos.
Algunos días después del acoplamiento, la hembra pone los huevos fertilizados, bajo la superficie de la tierra. Los huevos se incuban durante tres a cuatro semanas y entonces salen de ellos las larvas, que tienen ojos simples. Algunas hacen madrigueras subterráneas, y otras en la corteza de los árboles.
Las larvas de luciérnaga, conocidas como gusanos de luz, se alimentan de pequeños caracoles y babosas. Los paralizan con un fluido digestivo que digiere el cuerpo del molusco y luego succionan su alimento. Después de meses de alimentarse se convierten en pupas durante siete a veinte días y luego emergen como adultos (imagos).
|
ht
|
https://ht.wikipedia.org/wiki/South_Zanesville,_Ohio
|
South Zanesville, Ohio
| null |
South Zanesville, Ohio
| null |
English: Ohio Central SD40T-2 in South Zanesville, Ohio
|
South Zanesville, Ohio.
|
image/jpeg
| 2,736 | 3,648 | true | true | true |
South Zanesville se yon vil nan eta Ohio, nan Etazini.
Popilasyon l nan lane 2000 te genyen 1,936 moun.
Li nan konte, rejyon Muskingum.
|
South Zanesville se yon vil nan eta Ohio , nan Etazini.
Popilasyon l nan lane 2000 te genyen 1,936 moun.
Li nan konte, rejyon Muskingum .
|
|
et
|
https://et.wikipedia.org/wiki/%C5%BDiguli_%C3%B5lu
|
Žiguli õlu
| null |
Žiguli õlu
|
Žiguli õlu Eestis
|
English: Žiguli beer
| null |
image/jpeg
| 2,567 | 1,802 | true | true | true |
Žiguli on tuntud Venemaa, varem Nõukogude Liidu õllemark. Esmalt hakati seda valmistama 1881. aastal Austria ettevõtja Alfred von Vacano juhtimisel Samara õlletehases. Toote algne nimetus oli Венское ehk Viini õlu, ent legendi kohaselt määrati 1934. aastal uueks nimeks Žiguli õlu, sest algne nimi oli "kodanlik".
Nõukogude ajal oli see populaarseim õlu. Õlletarbimise tippajal toodeti seda üle riigi 700 õlletehases. 1938. aastast toodeti seda vastavalt GOST-i standardile. Žiguli ei tohtinud sisaldada vähem kui 2,8% alkoholi ning selles võis olla kuni 15% lisandeid. Žiguli õlut valmistatakse Venemaal tänini ning seda on imporditud ka Eestisse.
|
Žiguli (vene keeles Жигулёвское) on tuntud Venemaa, varem Nõukogude Liidu õllemark. Esmalt hakati seda valmistama 1881. aastal Austria ettevõtja Alfred von Vacano juhtimisel Samara õlletehases. Toote algne nimetus oli Венское ehk Viini õlu, ent legendi kohaselt määrati 1934. aastal uueks nimeks Žiguli õlu, sest algne nimi oli "kodanlik".
Nõukogude ajal oli see populaarseim õlu. Õlletarbimise tippajal toodeti seda üle riigi 700 õlletehases. 1938. aastast toodeti seda vastavalt GOST-i standardile. Žiguli ei tohtinud sisaldada vähem kui 2,8% alkoholi ning selles võis olla kuni 15% lisandeid. Žiguli õlut valmistatakse Venemaal tänini ning seda on imporditud ka Eestisse.
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Kamenn%C3%A9_Zbo%C5%BE%C3%AD
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/70/Coats_of_arms_Kamenn%C3%A9_Zbo%C5%BE%C3%AD.jpeg
|
Kamenné Zboží
| null |
Kamenné Zboží
| null |
English: Coat of amrs of Kamenné Zboží , District Nymburk, Czech Republic Čeština: Znak obce Kamenné Zboží , okres Nymburk
|
Kamenné Zboží címere
|
image/jpeg
| 600 | 549 | true | true | true |
Kamenné Zboží település Csehországban, a Nymburki járásban. Kamenné Zboží Čilec, Kostomlaty nad Labem, Kostomlátky, Nymburk és Dvory településekkel határos. Lakosainak száma 555 fő.
|
Kamenné Zboží település Csehországban, a Nymburki járásban. Kamenné Zboží Čilec, Kostomlaty nad Labem, Kostomlátky, Nymburk és Dvory településekkel határos. Lakosainak száma 555 fő (2017. jan. 1.).
|
tr
|
https://tr.wikipedia.org/wiki/Bulgaristan%27daki_camiler
|
Bulgaristan'daki camiler
|
Bulgaristan’daki Camii Listesi
|
Bulgaristan'daki camiler / Bulgaristan’daki Camii Listesi
| null |
Vidin,Bulgaria; Мавзолей на Мустафа паша
| null |
image/jpeg
| 1,920 | 2,560 | true | true | true |
Bulgaristan’daki camiler
Bulgaristan toprakları üzerinde inşa edilen en eski camii 1363-1364 yılında Filibe’de inşa edilmiş Cuma Camii’dir. Osmanlı döneminde sadece Sofya’da camii sayısı 50 ile 84 arasında dır. Bulgaristan da Osmanlı hakimiyetinin sona ermesiyle camilerin büyük bir kısmı tahrip edilmiş Türklerin de büyük bir bölümü Türkiye’ye göçe zorlanmasıyla camiler bakımsız kalmıştır. 1955 –1989 yılları arasında sistemli dini baskılar sonucu sayı iyice düşmüştür.
2007 yılına geldiğimizde ayakta kalan camii ve mescit sayısı 1300 civarındadır. Günümüzde ise ibadethane fonksiyonun yerine getirebilecek din görevlisine sahip ibadethane sayısı 1000 civarındadır.
Bulgaristan’daki Camii tipolojisi klasik Osmanlı mimarisi özelliklerini taşır. Bu camiler periyodik olarak bakımı yapılmaktadır. Buradaki camiler belli cemaatlerin bir araya gelerek toplanan para veya ortaklaşa çalışarak inşa edilmiştir. Veya bazı vakıfların ayırdıkları fonlarla inşa edilmişlerdir.
| null |
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/5-HT2B%E5%8F%97%E9%AB%94
|
5-HT2B受體
| null |
5-HT2B受體
| null |
English: Gene expression pattern of the HTR2B gene.
| null |
image/png
| 530 | 732 | true | true | true |
5-羟色胺受体2B或血清素受体2B 是在人类中由HTR2B基因编码的蛋白质。
5-HT2B是5-HT2受体家族中的成员。
|
5-羟色胺受体2B或血清素受体2B (英语:5-Hydroxytryptamine receptor 2B (5-HT2B)或serotonin receptor 2B) 是在人类中由HTR2B基因编码的蛋白质。
5-HT2B是5-HT2受体家族中的成员。
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Progetto_Manhattan
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5b/Dr._James_B_Conant_1953_Berlin.jpeg
|
Progetto Manhattan
|
Gli inizi del programma atomico statunitense
|
Progetto Manhattan / Storia / Gli inizi del programma atomico statunitense
| null |
English: The newly appointed US High Commissioner for Germany Dr.James B.Conant at a press conference in Berlin on February 18th, 1953.
| null |
image/jpeg
| 843 | 1,156 | true | true | true |
Progetto Manhattan fu la denominazione data ad un programma di ricerca e sviluppo in ambito militare che portò alla realizzazione delle prime bombe atomiche durante la seconda guerra mondiale. Fu condotto dagli Stati Uniti d'America con il sostegno di Regno Unito e Canada. Dal 1942 al 1946 il programma fu diretto dal generale Leslie Groves del corpo del Genio militare degli Stati Uniti.
Nel tempo il progetto assorbì l'analogo britannico Tube Alloys. Il Progetto Manhattan iniziò con poche risorse nel 1939 ma crebbe fino ad occupare più di 130 000 persone e costò quasi 2 miliardi di dollari americani. Oltre il 90% dei costi fu impiegato per costruire edifici e produrre materiale fissile, con solo il 10% impiegato per lo sviluppo e la produzione di armi. L'attività di ricerca e produzione ebbe luogo in più di 30 siti diversi negli Stati Uniti, Regno Unito e Canada.
Il Progetto Manhattan includeva attività di intelligence sul Programma nucleare militare tedesco. Il personale del Progetto Manhattan, nell'ambito dell'Operazione Alsos, fu inviato in Europa, talvolta oltre le linee nemiche, dove raccolse materiale e documenti del programma tedesco oltre che arruolare scienziati tedeschi.
|
I mesi successivi alla prima riunione del Comitato consultivo sull'uranio furono particolarmente deludenti per Szilard e i fisici ungheresi; non si ebbero nuove notizie durante l'inverno e solo a febbraio 1940 l'aiutante militare del presidente Roosevelt convocò Briggs da cui seppe che al momento si era ancora in attesa dei risultati delle ricerche di Fermi, finanziate con i 6.000 dollari iniziali, sulla funzione della grafite come "assorbitore" di neutroni. Szilard era sempre più preoccupato; mentre completava un suo studio teorico sulle "reazioni a catena divergenti", era venuto a conoscenza del lavoro su esperimenti con uranio e acqua del gruppo francese dei fratelli Joliot-Curie e soprattutto di ricerche segrete sull'uranio svolte dai tedeschi all'Istituto Kaiser Wilhelm. Egli quindi decise nuovamente di consultare Einstein, e i due fisici scrissero una nuova lettera indirizzata a Sachs che a sua volta cercò ripetutamente di contattare Roosevelt, il quale il 5 aprile 1940 rispose a Sachs confermando la fiducia in Briggs e convocando una nuova riunione del Comitato per l'uranio per il 27 aprile.
La seconda riunione del "Comitato per l'uranio" guidato da Briggs fu ancor più deludente della prima; in questa occasione vennero presentati i risultati dei lavori sull'uranio intrapresi da varie università americane che sembravano escludere la possibilità di una reazione a catena esplosiva utilizzando i neutroni lenti sull'uranio naturale o sull'isotopo Uranio-238; inoltre, i calcoli sulla massa critica necessaria, sviluppati da Teller, facevano supporre la necessità di una quantità di uranio enorme, dell'ordine di alcune decine di tonnellate che avrebbe reso praticamente impraticabile la costruzione di ordigni bellici funzionali e utilizzabili. Già in precedenza scienziati europei avevano ugualmente cercato di calcolare la massa critica necessaria e il francese Francis Perrin aveva creato una formula matematica con la quale aveva calcolato la necessità di 44 tonnellate di uranio.
In realtà, quasi contemporaneamente due fisici tedeschi emigrati in Gran Bretagna erano giunti a conclusioni completamente diverse che avrebbero segnato un passo decisivo verso la costruzione della bomba atomica; Otto Frisch e Rudolf Peierls, infatti, in un primo tempo dimostrarono la possibilità di ottenere con facilità la separazione dei vari isotopi dell'uranio mediante il metodo della termodiffusione gassosa; quindi ipotizzarono la possibilità di una reazione a catena esplosiva utilizzando i neutroni veloci e l'isotopo Uranio-235, calcolarono la massa critica con questo isotopo e giunsero alla sorprendente conclusione che in questo caso per innescare la reazione a catena sarebbe stata sufficiente una quantità di Uranio-235 di mezzo chilo o un chilo; infine, Peierls calcolò che la reazione a catena si sarebbe sviluppata in tempi rapidissimi provocando effetti esplosivi straordinari. I due fisici riportarono le loro conclusioni in due documenti che, oltre ad illustrare le scoperte sulla massa critica e sulla reazione a catena, analizzavano anche l'importanza politico-militare di una "super-bomba" nel contesto della guerra mondiale in corso. Le relazioni di Frisch e Peierls furono inviate, nel febbraio 1940, a Henry Tizard, il presidente del Comitato britannico di "supervisione scientifica", che coordinava l'applicazione della scienza alla guerra.
Alla Columbia University il fisico Enrico Fermi costruì un prototipo di reattore nucleare, usando varie configurazioni di grafite e uranio. Vannevar Bush, direttore della Carnegie Institution di Washington, DC, organizzò il National Defense Research Committee nel 1940, per mobilizzare le risorse scientifiche degli Stati Uniti in supporto allo sforzo bellico.
Vennero creati nuovi laboratori, compresi il Radiation Laboratory del Massachusetts Institute of Technology (MIT), che aiutò nello sviluppo del radar, e l'Underwater Sound Laboratory di San Diego, che sviluppò il sonar. Anche il National Defense Research Council (NDRC) si occupò del Progetto uranio quando venne presentato il programma di ricerca di Br
|
tr
|
https://tr.wikipedia.org/wiki/Linea_77
|
Linea 77
| null |
Linea 77
| null |
w:Linea 77 live
| null |
image/jpeg
| 502 | 672 | true | true | true |
Linea 77, İtalya menşei bir heavy metal grubudur.
Adını Torino'daki 77 numaralı otobüs hattından alan Linea 77, 1993 yılında Torino'da kurulmuş olup, ilk albümlerini 1998'de çıkartmışlardır. Bu grubun kuruluşunda, Amerikalı Rage Against the Machine grubu da örnek alınmıştır. Bu grup, 2007 yılında yayımladıkları Venareale ve 2008 yılında İtalyan pop müziği sanatçısı Tiziano Ferro ile seslendirdikleri Sogni Risplendono şarkıları ile ünlenmiştir. Linea 77 grubu, Amerikalı metal grubu Metallica'nın İtalya'daki karşılığıdır.
|
Linea 77 (İtalyanca'da: Linea Settantasette), İtalya menşei bir heavy metal grubudur.
Adını Torino'daki 77 numaralı otobüs hattından alan Linea 77, 1993 yılında Torino'da kurulmuş olup, ilk albümlerini 1998'de çıkartmışlardır. Bu grubun kuruluşunda, Amerikalı Rage Against the Machine grubu da örnek alınmıştır. Bu grup, 2007 yılında yayımladıkları Venareale ve 2008 yılında İtalyan pop müziği sanatçısı Tiziano Ferro ile seslendirdikleri Sogni Risplendono şarkıları ile ünlenmiştir. Linea 77 grubu, Amerikalı metal grubu Metallica'nın İtalya'daki karşılığıdır.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Bilbao
|
Bilbao
|
Administración judicial
|
Bilbao / Administración y política / Administración judicial
|
Palacio de Justicia de Bilbao, sede del Tribunal Superior de Justicia del País Vasco.
|
Español: Palacio de Justicia de Bilbao
| null |
image/jpeg
| 1,536 | 2,048 | true | true | true |
Bilbao es un municipio situado en el norte de España y una villa de dicho municipio, capital de la provincia y territorio histórico de Vizcaya, en la comunidad autónoma del País Vasco. La villa de Bilbao es la capital y única localidad del municipio, y con 346 843 habitantes según el padrón de 2019, es la urbe más poblada de la comunidad autónoma, siendo la cabecera del área metropolitana de Bilbao, una conurbación de más de 1 000 000 de habitantes que se extiende a lo largo de la ría de Bilbao o del Nervión.
El núcleo urbano se encuentra flanqueado por dos cadenas montañosas con una altitud media que no supera los 400 metros. Estas cadenas forman algunos de los límites naturales del municipio. Los municipios limítrofes son: Erandio, Sondica, Lujua, Zamudio, Galdácano, Echévarri, Basauri, Arrigorriaga, Alonsótegui y Baracaldo.
|
La administración judicial comprende las sedes del Tribunal Superior de Justicia del País Vasco (TSJPV), de la Fiscalía del País Vasco, de la Audiencia Provincial y de la cabeza del Partido Judicial n.º 4 de la provincia de Vizcaya, cuya demarcación comprende la ciudad de Bilbao más 18 poblaciones de la comarca del Gran Bilbao. El conjunto de organismos judiciales es el siguiente:
Tribunal Superior de Justicia del País Vasco: Presidente; Sala Contencioso-Administrativo; Sala Civil-Penal; Sala Social.
Audiencia Provincial: Presidente; Penal: 3; Civil: 3
Juzgados: 14 juzgados de 1ª Instancia, 10 de Instrucción, 7 de lo Penal, 11 de lo Social, 6 de lo Contencioso, 2 de lo Mercantil, 2 de Menores, 1 de Vigilancia Penitenciaria
|
|
gl
|
https://gl.wikipedia.org/wiki/L%27A%C3%ADnsa-Sobrarbe
|
L'Aínsa-Sobrarbe
| null |
L'Aínsa-Sobrarbe
| null |
Comarca de Sobrarbe
| null |
image/png
| 1,093 | 1,606 | true | true | true |
L'Aínsa-Sobrarbe é un concello español da provincia de Huesca, en Aragón. Está situado no alto Pireneo de Huesca na comarca do Sobrarbe. É xunto con Boltaña, a cabeza comarcal e histórica da mesma, o antigo condado e posterior reino do Sobrarbe.
|
L'Aínsa-Sobrarbe (en castelán: Aínsa-Sobrarbe, as dúas denominacións cooficiais) é un concello español da provincia de Huesca, en Aragón. Está situado no alto Pireneo de Huesca na comarca do Sobrarbe. É xunto con Boltaña, a cabeza comarcal e histórica da mesma, o antigo condado e posterior reino do Sobrarbe.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Lipova
|
Lipova
| null |
Lipova
|
Una calle en el centro de la ciudad.
|
Strada Nicolae balcescu, Lipova. Aspect general din centrul orasului
| null |
image/jpeg
| 768 | 1,024 | true | true | true |
Lipova es una ciudad con estatus de oraș de Rumania en el distrito de Arad.
|
Lipova (en húngaro: Lippa) es una ciudad con estatus de oraș de Rumania en el distrito de Arad.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E6%9D%B1%E4%BA%AC%E6%B8%AF
|
東京港
| null |
東京港
|
東京港の位置
| null | null |
image/svg+xml
| 1,049 | 1,720 | true | true | true |
東京港は、東京湾の中にある日本の主要な国際貿易港の一つ。貨物取扱量は8279万トン、コンテナ輸送量は475万TEU。
|
東京港（とうきょうこう）は、東京湾の中にある日本の主要な国際貿易港（五大港）の一つ。貨物取扱量は8279万トン（世界48位）、コンテナ輸送量は475万TEU（世界28位）。
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Erving_Walker
|
Erving Walker
| null |
Erving Walker
|
Walker with Pınar Karşıyaka in 2018.
|
English: Erving Walker 1 Pınar Karşıyaka TSL 20181204
| null |
image/jpeg
| 2,913 | 2,140 | true | true | true |
Erving Walker is an American professional basketball player, who lastly played for Zamalek. Standing at 5 ft 8 in, he plays at the point guard position.
|
Erving Walker (born January 17, 1990) is an American professional basketball player, who lastly played for Zamalek. Standing at 5 ft 8 in (1.73 m), he plays at the point guard position.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Albin_Michel_(casa_editrice)
|
Albin Michel (casa editrice)
|
Cronologia
|
Albin Michel (casa editrice) / Cronologia
|
La sede, in Via Huygens,22a Parigi
|
Français : Rue Huyghens - Paris XIV
| null |
image/jpeg
| 1,400 | 1,143 | true | true | true |
La Albin Michel è un gruppo editoriale indipendente francese, fondato nel 1902 da Albin Michel e guidata da Francis Esmenard, nipote del fondatore. È uno dei dieci più grandi editori francesi.
|
Il 21 gennaio 1902 a Parigi viene firmato da Albin Michel, editore, e lo scrittore e giornalista Félicien Champsaur il contratto per il primo libro di questo marchio: si tratta del romanzo di Champsaur L'Arriviste , che esce a maggio di quell'anno e conosce il successo, con decine di migliaia di copie vendute. Michel era stato direttore di una libreria del gruppo "Flammarion e Vaillant" situata in Avenue de l'Opéra; aveva appena iniziato una attività in proprio, aprendo una propria libreria in società con Adolphe Forgeot a Parigi e un'altra a Bordeaux.
Nel mese di ottobre 1904, in accordo con Flammarion, che mantiene la proprietà delle opere di Georges Courteline, Albin Michel lanciato una collezione con un volume pubblicato ogni settimana: "Le opere di George Courteline" a 30 centesimi ciascuno; si tratta di smilzi libretti stampati con la tecnica della stampa periodica che abbassa notevolmente il prezzo e quindi di essere alla portata della maggior parte numero del pubblico potenziale. La casa lancia quindi la collezione Romanzi di successo a 95 centesimi, imponendosi in questa nicchia, quella del libro economico per il grande pubblico.
Nel 1910 ha aperto i suoi uffici al numero 22 di Rue Huyghens, dove ha sede ancora all'inizio del ventunesimo secolo. La casa editrice si apre alla letteratura per ragazzi nel 1910 al fine di diversificare il suo pubblico.
Nel luglio del 1912, la casa editrice lancia la sua prima rivista, Le Bon-Point amusant. Journal des enfants bien élevés.
Durante la Prima guerra mondiale, acquista i cataloghi di altri editori (Henri Letellier, Geisler) e nel 1917 vince il Prix Goncourt con La Flamme au poing di Henry Malherbe. A partire dal 1920, la casa registra una forte crescita con il successo di Atlantide di Pierre Benoît, un best seller del momento. Nel 1921 e nel 1922 vince di nuovo il Prix Goncourt con "Batouala" di René Maran, poi con due romanzi di Henri Béraud.
Altri autori che questa casa ha aiutato a conoscere e che la hanno portata al successo includono Romain Rolland, Henri Barbusse, Roland Dorgelès, Henri Pourrat, Vercors, Robert Sabatier, Didier Van Cauwelaert, Eric-Emmanuel Schmitt, Patrick Cauvin, Violaine Vanoyeke Yasmina Reza Bernard Werber, Amélie Nothomb.
A questi si aggiungono, tra gli autori stranieri, Daphne du Maurier, Mary Higgins Clark, Stephen King o Thomas Harris.
Dal 1992, Albin Michel ha pubblicato circa 450 nuovi articoli all'anno (rispetto a circa un centinaio nel 1967). Il quarto più grande gruppo editoriale francese, i suoi autori si classificano regolarmente alla vetta delle classifiche di vendita.
A partire dal 2014, la Albin Michel inizia a lanciare nuova strategia di acquisizione che la conduce all'acquisizione di sette librerie (a Parigi, Chalons-en-Champagne, Limoges, Orleans, Besançon, Sarreguemines e Lorient) già parte della rete di librerie Chapitre. La sfida è di preservare uno dei principali circuiti per la distribuzione di libri.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%B3%E3%83%AA%E3%82%A2%E3%83%BB%E3%82%BF%E3%82%A6%E3%83%B3
|
コリア・タウン
|
東京都
|
コリア・タウン / 日本 / 関東地方 / 東京都
|
韓流アイドルショップ（新宿区大久保）
|
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
| null |
image/jpeg
| 2,463 | 3,346 | true | true | true |
コリア・タウンとは、世界各地に散在する韓国・朝鮮系住民の集住地。
アメリカ合衆国、中華人民共和国、日本が中心で、ロシア、中央アジアにも一定数が居住する。カナダにも増え始めている。
|
東京のコリアンタウンは主に、戦前の日本統治時代に朝鮮半島から来た人達が基礎を築いたもの（三河島・西新井など）、戦後に闇市などで勃興した繁華街（東上野キムチ横丁・赤坂韓国人クラブ街・新大久保風俗街など）、戦後の混乱期に不法占拠の廃品回収業（通称・バタ屋）の人々が集住した地域、1990年代の入管法改正以降に増えたニューカマーにより変貌した街（錦糸町・小岩など）などがある。
港区：麻布・赤坂地域は、近隣に韓国大使館や韓国中央会館（在日本大韓民国民団本部）があることから政府関係者や在日韓国人が多く訪れる場所であり、それらをターゲットにした韓国料理店が多い。成立が新しく周辺が高級住宅街であるため、高級店が多いことが特徴。芝浦の高浜橋北詰には港湾労働や水上生活をしていた人々のホルモンバラック村があったが、高浜橋架替工事にともなう立ち退きで消滅した。
新宿区：新大久保駅周辺の大規模なコリア・タウンを擁する。新宿区民に占める在日コリアンの比率は2.93パーセントで、東日本では最高である。2018年の統計によると約1万人で、23区で最も在日コリアンの数が多いのも新宿区である。
新大久保：東京最大で日本有数のコリア・タウンといわれる。大久保や百人町を中心に、戦後のニューカマーにより形成されたコリア・タウンである。新大久保は韓国有数の財閥に成長したロッテの創業地（1950年創業）であり、百人町のロッテ新宿工場にはかつて本社が置かれていた。ロッテ新宿工場は山手線の線路沿いにあり、新大久保駅と高田馬場駅の間で電車内からもよく見えた。ロッテ本社は現在も新宿区西新宿にある。大久保駅の南側にある百人町区営アパートは、東京五輪が開催された1964年に不法占拠住人の立ち退き用住居として建設された。1990年代以降はニューカマーの流入によるコリア・タウン拡大が続き、大久保通りから職安通りにかけて数多くの韓国系商店が軒を連ねる一大コリア・タウンに発展した。現在は韓国グルメをはじめ、K-POPアイドルや韓国コスメなど韓流若者文化の発信地ともなっている。
その他の地区では、若松町には関東で唯一の韓国民団の韓国学校である東京韓国学校がある。若宮町には在日大韓基督教会の東京教会があり、同教団の東京での中心的な教会となっている。
台東区：上野駅の南東と南西には、それぞれ小規模なコリア地区がある。
第二次世界大戦終戦後、上野から在日韓国系・在日朝鮮系の闇市を合法的に締め出す目的で官民足並みを揃えて建てられた（当時としては）近代的ショッピングモール「近藤産業マーケット」に対抗する形で、韓国系の飲食店や商店が集まり形成された「国際親善マーケット（キムチ横丁）」という通りが上野駅南東の東上野にある。また、在日韓国・朝鮮人が多く経営するとされるパチンコ産業関連会社（遊技台メーカー等）も多い。戦前から続く在日韓国・朝鮮人の集住地区でもある。
上野駅南西の歓楽街「仲町通り」のあるブロック（上野2丁目）の中ほどには、韓国系飲み屋が集中している路地がある。こちらはニューカマーによって作られたものである。キムチ横丁の在日韓国・朝鮮人と仲町通りのニューカマーとの間では、近接しているにもかかわらずあまり交流がない。
浅草2丁目13・14番地の、古くから「浅草六区」と呼ばれる地区には、国際劇場の賑わいを目当てに数多くの在日韓国・朝鮮人が商店や飲食店を開業した。その名残りで古くから韓国系の焼肉店が固まる路地が存在する。現在も定住者が多く、のちに日本に帰化した人も多い。
江東区：枝川では、1940年東京オリンピックと東京万博の開催権の返上を行った翌年の1941年、東京市が「環境整備」と称して簡素なバラックを建設し、主に深川区内に不法住宅を構えて居住していた朝鮮人約1000人を強制移住させたことにより、コリア・タウンが形成された。枝川には東京朝鮮第二初級学校がある（中級部は閉校）。塩浜地区にもコリア・タウンというほどではないが定住者が固まった一角が存在する。また、枝川と同様の理由により、台東・墨田・江東区に住んでいた数千人規模の在日朝鮮人も強制的に移住させられた。
荒川区：三河島（日暮里・荒川一帯）界隈は、日本統治時代の朝鮮からの移民が多く、皮革・油脂・肥料などの工場で働いた。三河島駅あたりは戦後、工場街となった際に朝鮮人が出稼ぎにきたことで、周辺は東京有数のコリア・タウンとなった（現在は工場街のほとんどが消失している）。済州島出身者を中心としたコリアンが多く居住し、東京朝鮮第一初中級学校や在日韓国・朝鮮人団体の支部が設置されている。済州市と姉妹都市である。駅近くには戦後間もない1950年に始まった「朝鮮マーケット」があり、荒川仲町通りにも韓国人経営の店やアパートが立ち並ぶ。荒川区内には在日大韓基督教会の教会が2箇所ある。
足立区：関原・本木・西新井一帯には、荒川放水路の建設労働者の飯場に起源を持つ朝鮮人集落が存在する。西新井は三河島に次いで日本統治時代の朝鮮からの移住者が多い地区であり、戦後は隅田川河川敷を不法占拠して暮らしてきた「バタヤ部落」から移り住んできた人々も加わり、スラム化したがその後バタヤ部落は消滅した。関原・本木の朝鮮人集落では、スリッパやサンダルなどの部品を家内工業で製造するゴム製品製造業が賑わったこともある。関連施設として、在日本朝鮮人総聯合会足立支部は本木に事務所を置いている。西新井本町には在日大韓基督教会西新井教会がある。また、近隣地区に属する興野には東京朝鮮第四初中級学校がある。
足立区は東京23区内で、在日朝鮮人の人口が一時期最も多いとされたこともある。2018年の統計によれば、23区内では新宿区に次いで2位となっている。
墨田区：八広には木下川（きねがわ）と呼ばれる皮革産業地帯があり、皮革労働者や荒川放水路工事労働者の集落があった。5丁目には東京朝鮮第五初中級学校がある。錦糸町には駅南東に「花壇街」と呼ばれる繁華街があり、韓国スーパーや韓国料理店はじめ、外国人経営の店が多く立ち並ぶ。
江戸川区：小岩中央通りを中心とした一帯に外国人経営の店が乱立し、新興コリアンタウンとしての色彩も濃い。
北区：戦後、陸軍施設跡地に屑鉄集めのバタヤ部落や朝鮮学校が続々できあがり、十条台には朝鮮大学校に次ぐ規模の東京朝鮮中高級学校がある（最盛期には生徒数3000人にのぼった）。朝鮮大学校も元は同一敷地で開校したが、1959年に小平市へ移転した。
板橋区：大山・大谷口には戦後、廃品回収を生業とするバタヤのスラムがあったが、区の住宅地区改良事業により一掃され、コリアン集住地の名残として東京朝鮮第三初級学校や闇市発祥の飲食街がある。
世田谷区：池尻には太平洋戦争終戦後、陸軍駒沢練兵場の跡地に在日朝鮮人部落の世田谷郷が築かれた。当時の東京におけるスラムの1つで、生活保護受給者が多かった。野砲兵第一聯隊の兵舎を転用した下馬2丁目の「東京世田谷韓国会館」などは現在も残っている。
調布市：関東大震災後、多摩川流域の土木工事に徴用された朝鮮人の末裔が多い。多摩川2丁目には在日大韓基督教会の多摩地区唯一の教会となる東京調布教会がある。調布市在住の漫画家・つげ義春は『近所の景色』（1981年10月初出）で、多摩川の土手下（調布市多摩川）にかつてあった「朝鮮人集落」を舞台とした作品を書いている。多摩川水害により家が流されて立ち退きを迫られる集落の住民らが登場し、つげにとっては文字通り「近所の景色」であった。集落はその後撤去され、跡地は京王テニスクラブと住宅街となっているが、近辺には現在も韓国食材専門店などがみられる。つげは1967年にも在日朝鮮人を主人公とした作品『李さん一家』を描いており、つげが当時住んでいた富士見町近辺の風景が登場する。
なお多摩地域では前述の通り、日本国内の朝鮮学校の最高学府である朝鮮大学校が小平市小川町に所在するが、元は北区から移転してきたこと、全寮制で地域との交流が少ないこともあり、特にコリア・タウンは形成されていない。
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Unterperfuss
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6a/Unterperfuss_im_Bezirk_IL.png
|
Unterperfuss
| null |
Unterperfuss
| null |
English: District Innsbruck Land Deutsch: Bezirk Innsbruck Land
|
Kommunens läge i distriktet Innsbruck-Land
|
image/png
| 645 | 645 | true | true | true |
Unterperfuss är en kommun i distriktet Innsbruck-Land i förbudslandet Tyrolen i Österrike. Kommunen hade 224 invånare. Den ligger 15 km väster om Tyrolens huvudstad Innsbruck. Norr om Unterperfuss flyter floden Inn och öster om flyter floden Melach.
|
Unterperfuss är en kommun i distriktet Innsbruck-Land i förbudslandet Tyrolen i Österrike. Kommunen hade 224 invånare (2018). Den ligger 15 km väster om Tyrolens huvudstad Innsbruck. Norr om Unterperfuss flyter floden Inn och öster om flyter floden Melach.
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Euhesma_meeka
|
Euhesma meeka
| null |
Euhesma meeka
| null |
Euhesma meeka female
| null |
image/jpeg
| 540 | 720 | true | true | true |
Euhesma meeka är en biart som först beskrevs av Exley 1998. Euhesma meeka ingår i släktet Euhesma och familjen korttungebin. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
|
Euhesma meeka är en biart som först beskrevs av Exley 1998. Euhesma meeka ingår i släktet Euhesma och familjen korttungebin. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_accompaniments_to_french_fries
|
List of accompaniments to french fries
|
Belgium
|
List of accompaniments to french fries / Belgium
|
An assortment of Belgian sauces
|
English: An assortment of Belgian sauces
| null |
image/jpeg
| 1,428 | 4,000 | true | true | true |
French fries are almost always salted just after cooking. They are then served with a variety of condiments, notably ketchup, curry, curry ketchup, curry sauce, hot or chili sauce, mustard, mayonnaise, salad cream, honey mustard, bearnaise sauce, tartar sauce, tzatziki, feta cheese, garlic sauce, fry sauce, burger sauce, ranch dressing, barbecue sauce, gravy, brown sauce, worcestershire sauce, vinegar, lemon, piccalilli, pickled cucumber, gherkins, very small pickled onions, mushy peas, baked beans, fresh cheese curds, or honey.
|
Even the smallest Belgian town has a frietkot (literally, "fries shack"). Traditionally, take-away fries were picked by the fingers out of a tip bag wrapped from a square sheet of paper, while walking on the streets. By the 1970s and 1980s, with several meat accompaniments gaining popularity, more practical open carton boxes and tiny plastic forks became available. One can order a small or large portion; often three or four sizes are priced. Fries with mayonnaise or one of a wide variety of other typical Belgian sauces is a fast food classic in Belgium, often eaten without any side orders. Prior to 1960, the choice of accompanying items was limited to a pickled herring, a cold large meatball boulet or red-coloured garlic sausage cervela, or a beef or horsemeat stew. Since 1960, these choices include stoofvlees or stoofkarbonade and a wide variety of deep-fried meats, such as chicken legs, beef or pork sticks, minced beef, pork, chicken, or turkey in all shapes (balls, sticks, sausages) mixed with a dosage of fat and condiments to one's preference. An example of an additional on-the-spot preparation is sometimes in Flanders called mammoet speciaal (mammoth special), a large frikandel (curryworst in Antwerp and Flemish Brabant) deep-fried and cut so as to put chopped onion in the V-shaped length and dressed with mayonnaise and (curry-)ketchup. The earliest of the current wide array of sauces, are mayonnaise, fritessaus or sauce pommes-frites ("fries sauce" in English—see the sections on France and the Netherlands) and a local pickle-sauce similar to piccalilli. Though Belgians do not sprinkle vinegar on fries, they may eat them with cold mussels out of the shells preserved in vinegar, entirely uncomparable to the national dish with freshly boiled hot mussels served in the shells.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%82%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0_(%D0%A1%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2)
|
Аткарская улица (Саратов)
|
Нечётная сторона
|
Аткарская улица (Саратов) / Здания и сооружения / Нечётная сторона
| null |
Русский: Слева 5этажное здание с балконами — Жилой дом железнодорожников, справа 4этажное здание с аркой и без балконов — Детская музыкальная школа № 21. Улица Аткарская 31, Саратов. Вид с Привокзальной площади.
| null |
image/jpeg
| 3,000 | 4,000 | true | true | true |
Атка́рская у́лица — улица в районе железнодорожного вокзала Саратова. Проходит по территории Октябрьского, Фрунзенского и Кировского районов. Начинается от 2-й Садовой улицы до Новоузенской, потом разрыв — полотно Волгоградского направления Приволжской железной дороги и завод «Нефтемаш». Далее от 16-го Белоглинского проезда до Большой Садовой улицы.
|
Дома железнодорожников находятся по адресу ул. Аткарская 31 — это длинный дом, состоящий из 5 домов, которые пристраивались один к другому начиная с ул. Аткарская и по направлению к вокзалу. Три дома жилые и на них есть балконы. Угловой дом — это бывший универмаг РУЖД 1931 г. постройки, ныне — гостиница «Звёздное небо». Здание с аркой (и без балконов) — Детская музыкальная школа № 21.
Аткарская улица, 3 — средняя общеобразовательная школа № 7. В годы войны — эвакогоспиталь № 1304.
На пересечении с улицей Кутякова, на месте бывшего кольца трамвайного маршрута № 15 — вещевой рынок.
Аткарская улица, 37 — мини-отель «На Аткарской».
Аткарская улица, 57 — завод «Саратовтрансгидромеханизация».
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Dead_reckoning
|
Dead reckoning
|
Marine navigation
|
Dead reckoning / Marine navigation
|
Dead reckoning navigation tools in coastal navigation
|
English: Basic Marine Navigation tools for Dead Reckoning from the Canadian Yachting Association Coastal Navigation course. The objects are photographed on top of a nautical training chart. The purple book is "Chart 1"; on top of Chart 1 is a navigator's notebook with a Dead Reckoning navigation plan at the top of the page. A dead reckoning navigator must be able to tell time, so he has a rugged watch. He needs a Tide Table in tidal waters so he can determine the effects of tidal currents on the vessel's progress. Dividers are used to meaure distance. A plotter is used to draw course lines, bearings, and fixes on the chart. The navigator's pencil is marked off in 10 nautical mile intervals, to make estimating and double-checking easy. The tip of the pencil points to an area on the chart with several DR course lines, bearings, and fixes plotted.
| null |
image/jpeg
| 3,240 | 4,320 | true | true | true |
In navigation, dead reckoning is the process of calculating one's current position by using a previously determined position, or fix, by using estimations of speed and course over elapsed time. The corresponding term in biology, used to describe the processes by which animals update their estimates of position or heading, is path integration.
Dead reckoning is subject to cumulative errors. Advances in navigational aids that give accurate information on position, in particular satellite navigation using the Global Positioning System, have made simple dead reckoning by humans obsolete for most purposes. However, inertial navigation systems, which provide very accurate directional information, use dead reckoning and are very widely applied.
|
In marine navigation a "dead" reckoning plot generally does not take into account the effect of currents or wind. Aboard ship a dead reckoning plot is considered important in evaluating position information and planning the movement of the vessel.
Dead reckoning begins with a known position, or fix, which is then advanced, mathematically or directly on the chart, by means of recorded heading, speed, and time. Speed can be determined by many methods. Before modern instrumentation, it was determined aboard ship using a chip log. More modern methods include pit log referencing engine speed (e.g. in rpm) against a table of total displacement (for ships) or referencing one's indicated airspeed fed by the pressure from a pitot tube. This measurement is converted to an equivalent airspeed based upon known atmospheric conditions and measured errors in the indicated airspeed system. A naval vessel uses a device called a pit sword (rodmeter), which uses two sensors on a metal rod to measure the electromagnetic variance caused by the ship moving through water. This change is then converted to ship's speed. Distance is determined by multiplying the speed and the time. This initial position can then be adjusted resulting in an estimated position by taking into account the current (known as set and drift in marine navigation). If there is no positional information available, a new dead reckoning plot may start from an estimated position. In this case subsequent dead reckoning positions will have taken into account estimated set and drift.
Dead reckoning positions are calculated at predetermined intervals, and are maintained between fixes. The duration of the interval varies. Factors including one's speed made good and the nature of heading and other course changes, and the navigator's judgment determine when dead reckoning positions are calculated.
Before the 18th-century development of the marine chronometer by John Harrison and the lunar distance method, dead reckoning was the primary method of determining longitude available to mariners such as Christopher Columbus and John Cabot on their trans-Atlantic voyages. Tools such as the traverse board were developed to enable even illiterate crew members to collect the data needed for dead reckoning. Polynesian navigation, however, uses different wayfinding techniques.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5-%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5
|
Ле-Планте
|
Фотогалерея
|
Ле-Планте / Фотогалерея
| null |
Français : Église Saint-Pierre du Plantay.La façade ouest à l'appareil de galets en arête-de-poisson, a été remaniée au XIXè siècle, This building is inscrit au titre des Monuments Historiques. It is indexed in the Base Mérimée, a database of architectural heritage maintained by the French Ministry of Culture, under the reference PA01000027 . беларуская (тарашкевіца) | বাংলা | brezhoneg | català | Deutsch | Ελληνικά | English | Esperanto | español | euskara | suomi | français | magyar | italiano | 日本語 | македонски | Nederlands | português | português do Brasil | română | русский | sicilianu | svenska | українська | العربيَّة | +/− This image was uploaded as part of Wiki Loves Monuments 2013. Afrikaans | Alemannisch | العربية | جازايرية | azərbaycanca | Bikol Central | беларуская | беларуская (тарашкевіца) | български | বাংলা | brezhoneg | català | čeština | Cymraeg | dansk | Deutsch | Zazaki | Ελληνικά | English | Esperanto | español | eesti | euskara | فارسی | suomi | français | Frysk | Gaeilge | galego | עברית | हिन्दी | hrvatski | magyar | հայերեն | Bahasa Indonesia | Ido | italiano | 日本語 | ქართული | 한국어 | Кыргызча | Lëtzebuergesch | latviešu | Malagasy | македонски | മലയാളം | Bahasa Melayu | Malti | norsk bokmål | नेपाली | Nederlands | norsk nynorsk | norsk | polski | português | português do Brasil | română | русский | sicilianu | davvisámegiella | slovenčina | slovenščina | shqip | српски / srpski | svenska | ไทย | Tagalog | Türkçe | українська | اردو | 中文 | 中文（中国大陆） | 中文（简体） | 中文（繁體） | 中文（香港） | 中文（台灣） | +/−
| null |
image/jpeg
| 4,320 | 3,240 | true | true | true |
Ле-Планте́ — коммуна во Франции, находится в регионе Рона — Альпы. Департамент — Эн. Входит в состав кантона Шаламон. Округ коммуны — Бурк-ан-Брес.
Код INSEE коммуны — 01299.
| null |
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Stateroom_(surveillance_program)
|
Stateroom (surveillance program)
|
Germany
|
Stateroom (surveillance program) / Reactions / Germany
|
A view from the rooftop terrace of the Reichstag building in Berlin, the seat of the German parliament. In the background, behind the Brandenburg Gate, the United States Embassy can be seen. The grey structure on the embassy's roof (top right corner of the photograph) is thought to contain surveillance equipment, possibly used to tap into mobile phones.[15]
|
English: A view from the rooftop terrace of the Reichstag building, looking south. The Brandenburg Gate in seen in the foreground, with the United States Embassy in the background. The grey structure on the embassy's roof (top right corner of the photograph) is thought to contain surveillance (espionage) equipment.
| null |
image/jpeg
| 1,920 | 2,560 | true | true | true |
STATEROOM is the code name of a highly secretive signals intelligence collection program involving the interception of international radio, telecommunications and internet traffic. It is operated out of the diplomatic missions of the signatories to the UKUSA Agreement and the members of the ECHELON network including Australia, New Zealand, United Kingdom, Canada and the United States.
In almost a hundred U.S. embassies and consulates worldwide, Stateroom operations are conducted by the Special Collection Service, a unit that is jointly operated by the Central Intelligence Agency and the National Security Agency.
According to documents leaked by Edward Snowden, the true mission of Stateroom personnel is generally not revealed to the rest of the diplomatic staff at the facilities where they are assigned.
|
German Foreign Minister Guido Westerwelle summoned Britain's Ambassador to Germany, Simon McDonald, to explain and to clarify the presence of Britain's eavesdropping centre in Berlin.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_kulturn%C3%ADch_pam%C3%A1tek_v_Hradci_Kr%C3%A1lov%C3%A9_-_historick%C3%A9_j%C3%A1dro
|
Seznam kulturních památek v Hradci Králové - historické jádro
|
ZSJ Hradec Králové-historické jádro
|
Seznam kulturních památek v Hradci Králové - historické jádro / Hradec Králové (část obce) / ZSJ Hradec Králové-historické jádro
| null |
Čeština: Měšťanský dům (Hradec Králové), Dlouhá 99/9, Hradec Králové This is a photo of a cultural monument of the Czech Republic,number: 45767/6-475.Památkový katalogMIS hledat obrázky hledat seznamyWikidata
| null |
image/jpeg
| 2,336 | 3,504 | true | true | true |
Tento seznam nemovitých kulturních památek v části Hradec Králové ve městě Hradec Králové v okrese Hradec Králové vychází z Ústředního seznamu kulturních památek ČR, který na základě zákona č. 20/1987 Sb., o státní památkové péči, vede Národní památkový ústav jako ústřední organizace státní památkové péče. Údaje jsou průběžně upřesňovány, přesto mohou obsahovat i řadu věcných a formálních chyb a nepřesností či být neaktuální.
Pokud byly některé části dotčeného území vyčleněny do samostatných seznamů, měly by být odkazy na tyto dílčí seznamy uvedeny v úvodu tohoto seznamu nebo v úvodu příslušné sekce seznamu.
| null |
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Via_Garibaldi_(Prato)
|
Via Garibaldi (Prato)
| null |
Via Garibaldi (Prato)
|
Via Garibaldi e le torri gemelle
|
Prato, via garibaldi
| null |
image/jpeg
| 720 | 540 | true | true | true |
Via Giuseppe Garibaldi è una delle principali arterie pedonali del centro storico di Prato.
|
Via Giuseppe Garibaldi è una delle principali arterie pedonali del centro storico di Prato.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96
|
Болівійці
|
Національний склад
|
Болівійці / Національний склад
|
Розселення аймара згідно муніципалітетів
|
Русский: На карте отображено распределение этнических аймара по муниципалитетам.
| null |
image/png
| 1,027 | 915 | true | true | true |
Болівійці — населення Болівії в широкому сенсі; має також інше, більш вузьке значення — іспаномовний народ, найчисленніший із тих, що населяють Болівію. Загальна кількість жителів цієї країни станом на 2006 рік становила 9,7 мільйонів чоловік.
|
Населення Болівії складається з 4 національних груп: іспаномовних болівійців (39,5 % від загальної кількості жителів), кечуа (32,9 %), аймара (23,8 %) й так званих «лісових індіанців»(2,5 %).
Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних іспанських переселенців, які вперше з'явились на території сучасної Болівії у другій третині XVI століття, й корінного індіанського населення — кечуа, аймара, тупі-гуарані та інші. В основній своїй масі це метиси, а також чоло — індіанці, які досконало володіють іспанською мовою та осіли в містах. Значну частину іспаномовних болівійців складають креоли — біла частина населення, яка не змішалась з іншими расовими групами, або ж населення, що має мізерну частину індіанської крові. Креоли складають від 15 до 30 % від загальної кількості іспаномовних болівійців. До цієї групи населення входить також невелика кількість негрів, мулатів і самбо (близько 10-15 тисяч чоловік). Група іспаномовних болівійців постійно зростає за кількістю, як за рахунок змішування різних етнічних груп, так і в результаті більш високого серед них природного приросту населення.
Кечуа нині є найбільшим індіанським народом Америки, що утворює значну долю в населенні Перу, Еквадору та Болівії. Кечуа розселені компактно на величезній території в Андах від Колумбії на півночі до Аргентини й Чилі на півдні. Після утворення у XIV столітті на значній частині Південної Америки імперії інків, мова кечуа була прийнята в ній за державну, що сприяло асиміляції та розчиненню багатьох інших індіанських племен серед кечуа. Цей процес тривав також і за іспанського колоніального володарювання у XVI—XIX століттях.
Аймара є засновниками високорозвиненої індіанської культури Тіуанако, яка з'явилась ще у до інкський період. За часів інкської імперії власний культурний розвиток аймара було уповільнено, їх було сильно асимільовано кечуа. Значна частина аймара (племена колья, кольяуа, кольяуайя, а також частина племен канчі, кана, убіна й чарка) була також асимільована кечуа за колоніального панування.
До числа «лісових індіанців» належить найменш розвинена частина населення країни. Це тупі-гуарані, араваки, мовіма, самуко, каювава та деякі інші народності андо-екваторіальної мовної родини; чімапе, матако-матагуайо, гуайкуру та інші з же-пано-карибської родини; ітонама (родина макро-чибча). Разом існує понад 50 племінних груп «лісових індіанців», деякі з них налічують менше сотні чоловік. Найбільші племена серед тупі-гуарані — чиквіта (40 тисяч чоловік), чирігуано (22 тисячі чоловік), серед араваків — мохо (17 тисяч чоловік).
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Szevernaja_Zemlja
|
Szevernaja Zemlja
|
Fordítás
|
Szevernaja Zemlja / Fordítás
|
Szevernaja Zemlja elhelyezkedése
| null | null |
image/png
| 534 | 701 | true | true | true |
A Szevernaja Zemlja Oroszországhoz tartozó szigetcsoport az Északi-sarkvidék területén, a Tajmir-félszigettől északra. Nyugatról a Kara-tenger, keleten a Laptyev-tenger határolja. 1913-ban fedezték fel, első részletes feltérképezése 20 év után, 1933-ban történt meg. Közigazgatásilag Oroszország Krasznojarszki határterületéhez tartozik. Lakossága a kutatóállomások személyzetén kívül nincsen.
|
Ez a szócikk részben vagy egészben a Severnaya Zemlya című angol Wikipédia-szócikk fordításán alapul. Az eredeti cikk szerkesztőit annak laptörténete sorolja fel.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D0%B5_(%D0%86%D0%BB%D1%8C_%D1%96_%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD)
|
Мелле (Іль і Вілен)
| null |
Мелле (Іль і Вілен)
| null |
Français : Village de Mellé
| null |
image/jpeg
| 1,200 | 1,600 | true | true | true |
Мелле́ — муніципалітет у Франції, у регіоні Бретань, департамент Іль і Вілен. Населення — 673 осіб.
Муніципалітет розташований на відстані близько 270 км на захід від Парижа, 60 км на північний схід від Ренна.
|
Мелле́ (фр. Mellé) — муніципалітет у Франції, у регіоні Бретань, департамент Іль і Вілен. Населення — 673 осіб (2011).
Муніципалітет розташований на відстані близько 270 км на захід від Парижа, 60 км на північний схід від Ренна.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83
|
Тарту
| null |
Тарту
| null |
English: The Old Town of Tartu
|
Тартуський університет
|
image/jpeg
| 767 | 593 | true | true | true |
Та́рту — друге за величиною місто в Естонії, центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет — Тартуський університет, заснований 1632 року та найстаріший театр в Естонії — Ванемуйне.
Відомий як поселення стародавньої людини з середини I тисячоліття н. е. під назвою Тарбату. В XI столітті дружина київського княза Ярослава Мудрого приєднала частину земель естів до Київської Русі, князь заснував на ціх землях місто Юр'єв. Після розпаду Київської Русі місто послідовно потрапляло під управління Новгородської республіки, Лівонського ордену, Речі Посполитої, Шведського королівства, Російської імперії, СРСР та Естонії, чим обумовлено різноманіття варіантів назв міста.
|
Та́рту (ест. Tartu, південноестонське наріччя: Tarto, у 1030-1224 та в 1893-1918 рос. Юрьев; у 1224-1893 Дерпт нім. Dorpat, Dörpt також, іноді, Дорпат, Тарбату) — друге за величиною місто в Естонії, центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет — Тартуський університет (ест. Tartu Ülikool), заснований 1632 року та найстаріший театр в Естонії — Ванемуйне (ест. Vanemuine).
Відомий як поселення стародавньої людини з середини I тисячоліття н. е. (ймовірно у V-VI столітті) під назвою Тарбату (ест. tarvas - тур, первісний бик). В XI столітті дружина київського княза Ярослава Мудрого приєднала частину земель естів до Київської Русі, князь заснував на ціх землях місто Юр'єв. Після розпаду Київської Русі місто послідовно потрапляло під управління Новгородської республіки, Лівонського ордену, Речі Посполитої, Шведського королівства, Російської імперії, СРСР та Естонії, чим обумовлено різноманіття варіантів назв міста.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Likhoslavl
|
Likhoslavl
| null |
Likhoslavl
| null |
Deutsch: Stadt Lichoslawl (Oblast Twer, Russland). Der Bahnhof. Русский: Город Лихославль (Тверская область, Россия). Железнодорожная станция.
| null |
image/jpeg
| 2,304 | 3,456 | true | true | true |
Likhoslavl é uma cidade da Rússia, o centro administrativo do raion de Oblast de Tver. Na cidade há estação do caminho-de-ferro Moscovo-São Petersburgo.
|
Likhoslavl é uma cidade da Rússia, o centro administrativo do raion de Oblast de Tver. Na cidade há estação do caminho-de-ferro Moscovo-São Petersburgo.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%B4%E3%83%BC%E3%83%AB%E3%83%89%E3%83%87%E3%82%A3%E3%82%AE%E3%83%B3%E3%82%B0
|
ゴールドディギング
| null |
ゴールドディギング
|
1929年の映画『ブロードウェイのゴールドディガー（英語版）』のロビーカード
|
Lobby card for the American musical film Gold Diggers of Broadway (1929).
| null |
image/jpeg
| 1,179 | 1,520 | true | true | true |
ゴールドディギングとは、人が、恋愛ではなく金銭のために他の人と交際することである。日本語の玉の輿に近い概念である。そのような人のことをゴールドディガーという。
1920年代の女優ピギー・ホプキンス・ジョイスはゴールドディガーの典型的な例とされ、この言葉自体が彼女を説明するために作られたものと主張する者もいる。
1919年の舞台『ゴールドディガーズ』によって、それまで「金鉱の坑夫」を意味していたこの言葉が現在の意味で使われるようになった。この劇は1923年に映画化された。
1920年代と1930年代のアメリカ映画では、ゴールドディガーは次第に妖婦へと変わって行く典型的なファム・ファタールである。
|
ゴールドディギング（gold digging、直訳すると「金鉱の採掘」）とは、人（特に女性）が、恋愛ではなく金銭のために他の人と交際することである。日本語の玉の輿に近い概念である。そのような人のことをゴールドディガー(gold digger)という。
1920年代の女優ピギー・ホプキンス・ジョイスはゴールドディガーの典型的な例とされ、この言葉自体が彼女を説明するために作られたものと主張する者もいる。
1919年の舞台『ゴールドディガーズ』によって、それまで「金鉱の坑夫」を意味していたこの言葉が現在の意味で使われるようになった。この劇は1923年に映画化された。
1920年代と1930年代のアメリカ映画では、ゴールドディガーは次第に妖婦(vamp)へと変わって行く典型的なファム・ファタールである。
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Foreste_miste_del_bacino_del_Po
|
Foreste miste del bacino del Po
|
Territorio
|
Foreste miste del bacino del Po / Territorio
|
Il Po nei pressi di Mantova
|
Der Po südlich von Mantova
| null |
image/jpeg
| 1,536 | 2,048 | true | true | true |
Le foreste miste del bacino del Po sono una ecoregione dell’ecozona paleartica, appartenente al bioma delle foreste di latifoglie e foreste miste temperate, indicate dal WWF con il codice: PA04232. L’ecoregione si trova interamente compresa nella zona settentrionale dell’Italia, comprendendo le regioni del Piemonte, Lombardia, Veneto, Emilia-Romagna, Trentino-Alto Adige e Friuli-Venezia Giulia.
|
Il territorio dell’ecoregione è pianeggiante, con occasionali rilievi di emergenza vulcanica, si trova a un’altezza massima di 200 metri sul livello del mare. È delimitato a ovest e a nord dalla catena della Alpi, preceduta – nella parte settentrionale – da una catena di colline denominare Prealpi, a sud la pianura è delimitata dagli Appennini mentre a est si affaccia sul mare Adriatico e presenta la singolarità del delta del Po, che si protrae nel mare per diversi chilometri e presenta caratteristiche peculiari.
L’area è oggetto di insediamento umano fin dalla preistoria e a partire dal Medioevo ha ospitato centri abitati importanti, che si sono espansi sfruttando i vantaggi geografici offerti dalla pianura, dalla facilità delle comunicazioni e dalle terre agricole ricche da cui erano circondati. Milano, una delle aree metropolitane più estese d’Europa, Torino, Bologna, Brescia, Verona sono tutti centri urbani al centro di importanti traffici commerciali ormai da vari secoli e sorgono al centro di una pianura il cui ecosistema hanno contribuito a cambiare radicalmente. Questo fatto ha portato a una costante e crescente pressione antropica sull’ecosistema, una volta ricoperto per lo più da una foresta di latifoglie di roveri, cerri, carpini bianchi, olmi e ornielli che ora è ridotta forse al 10% della sua originale superficie. Stessa sorte è toccata alle antiche foreste ripariane, che una volta occupavano le zone periodicamente inondate dalle acque del fiume che si innalzano in occasione delle piogge autunnali e del disgelo primaverile, e ospitavano frassini meridionali, salici, ontani neri, olmi, pioppi, pioppi neri e bianchi. In queste stesse aree si trovavano torbiere e paludi che sono progressivamente scomparse in ragione del fatto che il regime delle acque veniva regolato e l’alveo del fiume contenuto da argini allo scopo di prevenire le esondazioni, che a volte sono state disastrose, vedi per tutte l’alluvione del Polesine del novembre 1951.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Rede_Latino-Americana_e_do_Caribe_de_Sitios_de_Mem%C3%B3ria
|
Rede Latino-Americana e do Caribe de Sitios de Memória
|
História
|
Rede Latino-Americana e do Caribe de Sitios de Memória / História
|
Museo Sitio de Memória ESMA, Buenos Aires, Argentina
|
Español: Ingreso al Museo.
| null |
image/jpeg
| 701 | 1,024 | true | true | true |
A Rede Latino-Americana e do Caribe de Sitios de Memória é uma organização que tem como missão promover a democracia e a valorização dos direitos humanos na América Latina e no Caribe, por meio da recuperação, construção e difusão das memórias coletivas das graves violações aos direitos humanos e às resistências, no passado e no presente, para alcançar a verdade, justiça e medidas de não repetição. A rede reúne 44 instituições de 12 países. Em nível mundial, é uma das sete redes regionais que formam a Coalizão Internacional de Sítios de Consciência, que tem mais de 275 membros em 65 países.
A rede está integrada por diversas iniciativas que podem ser lugares históricos, museus, memoriais, centros de investigação, arquivos ou organizações territoriais, vinculados por interesses comuns na defesa dos direitos humanos. Em cada instituição se estabelece um claro vínculo entre passado, presente e futuro. Cada um destes espaços desenvolve programas e projetos que, de diferentes formas, procuram incidir em suas sociedades para a construção do ideal do "Nunca Mais" à violência e ao terrorismo de Estado.
|
A Coalizão Internacional de Sítios de Consciência surge a partir da iniciativa do Lower East Side Tenement Museum de Nova York, que buscava incorporar questões sociais atuais nos museus, relacionando o passado com o presente e seus desafios em matéria de direitos humanos. Em dezembro de 1999, oito organizações da Rússia, África do Sul, Bangladesh, Inglaterra, Senegal, República Checa, Estados Unidos e Argentina reuniram-se e criaram a Coalizão Internacional de Lugares Históricos de Consciência, que numa declaração pública expressava que era obrigação dos lugares históricos acompanhar ao público na elaboração de conexões entre a história de seus lugares e seus envolvimentos contemporâneos.
A organização argentina Memoria Abierta, uma das instituições fundadoras, promoveu a relação e a coordenação com diferentes lugares de memória e organizações de direitos humanos no Cone Sul, criando-se em 2005 a Rede de Sítios de Consciência de América do Sul, quando Coalizão Internacional passou a criar redes regionais que permitiram uma organização de outras características e uma articulação maior entre os sítios que tratam de memórias de passados traumáticos. Esta rede é coordenada, até o dia de hoje, por Memoria Abierta.
No início da RESLAC, o trabalho esteve centrado na conexão, coordenação e incorporação de lugares e organizações do Cone Sul que tivessem como missão a recuperação e transmissão da memória das violações dos direitos humanos cometidas durante as ditaduras ou conflitos armados internos e a defesa da verdade, justiça, e das reparações e criação de medidas de não repetição para a construção da democracia e a promoção, defesa e garantia dos direitos humanos. Isso permitiu o crescimento e a consolidação da rede através da realização de encontros anuais e oficinas que promoveram a coordenação, o trabalho colaborativo e a aprendizagem mútua em temáticas centradas, fundamentalmente, na gestão de espaços de memória: conexão com o público, criação e gestão de arquivos e a relação entre a memória e a construção da democracia num contexto adverso às políticas públicas de memória. Um dos temas centrais desta primeira etapa, por exemplo, era o papel dos arquivos e sua gestão eficiente. A maioria das instituições da rede estava desenvolvendo esses programas e precisavam consolidá-los. A rede era latino-americana mas somente incluía experiências do Cone Sul e Peru. Trabalhava com outros espaços que não chegaram a ser parte da rede, mas participavam de oficinas e intercâmbios com especialistas.
A rede estava então formada por 11 membros de 5 países (Argentina, Chile, Peru, Paraguai e República Dominicana). Já no encontro regional de 2009, a Rede passa a se chamar Rede Latino-americana de Lugares de Consciência e se incorporam à mesma 9 organizações, chegando a 20 membros (quase o dobro que no ano de 2007), ampliando o espectro de países: Brasil, El Salvador, México e Uruguai além de Argentina, Chile, Peru, Paraguai e República Dominicana. Essa situação diversificou a Rede enriquecendo-a ao incorporar realidades mesoamericanas com experiências diversas quanto a repressão, conflitos, violações a direitos humanos e resistências trabalhadas a partir da memória. Ao mesmo tempo, esta riqueza e amplitude do marco de intervenção das organizações, gerou uma maior responsabilidade quanto a aumentar a presença pública da Rede na América Latina.
Em 2012, inicia-se uma terceira etapa que se caracteriza pelos posicionamentos públicos frente às conjunturas ameaçadoras para às democracias e as iniciativas de memória, junto com uma consolidação da Rede. No encontro regional de 2016, define-se que a rede passaria a se chamar Rede Latinoamericana e Caribenha de Lugares de Memória.
|
|
sk
|
https://sk.wikipedia.org/wiki/Bagnoles-de-l%E2%80%99Orne
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/39/Map_commune_FR_insee_code_61483.png
|
Bagnoles-de-l’Orne
| null |
Bagnoles-de-l’Orne
| null |
Map commune FR insee code 61483.png
|
Mapa obce Bagnoles-de-l’Orne
|
image/png
| 605 | 756 | true | true | true |
Bagnoles-de-l’Orne je francúzska obec, ktorá sa nachádza v departemente Orne, v regióne Dolná Normandia.
|
Bagnoles-de-l’Orne je francúzska obec, ktorá sa nachádza v departemente Orne, v regióne Dolná Normandia.
|
tr
|
https://tr.wikipedia.org/wiki/Tuna_K%C3%B6pr%C3%BCs%C3%BC
|
Tuna Köprüsü
|
Tarihçe
|
Tuna Köprüsü / Tarihçe
|
1948 tarihli bir pulda yapımı planlanan köprü
|
catalog #680A, c. 1948 Stamp depicts Romanian-Bulgarian friendship Designed by A. Murnu
| null |
image/jpeg
| 1,050 | 1,650 | true | true | true |
Tuna Köprüsü, Tuna Nehri üzerinde bulunan, güneydeki Bulgaristan'ın Rusçuk şehrini, kuzeydeki Romanya'nın Giurgiu şehrine bağlayan, çelik makaslı köprü. Vidin ile Calafat arasındaki Yeni Avrupa Köprüsü ile birlikte, Bulgaristan ile Romanya arasındaki iki köprüden biridir. Toplu taşıma araçlarıyla köprüye ulaşım mümkündür.
|
Sovyet mühendisler V. Andreev ile N. Rudomazin tarafından tasarlanan köprü, 20 Haziran 1954'te açıldı. 2.223 m (7.293 ft) uzunluğundaki yapı, o dönem Bulgaristan ile Romanya arasında Tuna üzerinde bulunan tek köprüydü; trafik akışı vapurlar ve kara bağlantıları ile sağlanıyordu. Dekorasyonu Bulgar mimar Georgi Ovçarov tarafından yapıldı. Köprü, biri iki şeritli kara yolu, diğeri ise demir yolu için olmak üzere iki tabliyeliydir. Kenarlarda yaya yolu da bulunmaktadır. Köprünün orta bölümü (85 m), gemi geçişleri için açılabilmektedir. Bu kısmın bakım sorumluluğu Romanya tarafındadır. Yapı, Sovyetler Birliği'nin desteğiyle iki buçuk yılda inşa edilmiştir.
Sovyetler köprüye "Dostluk Köprüsü" adını vermiş, iki ülkedeki komünist yönetimlerin yıkılmasıyla birlikte "Tuna Köprüsü" adına geçiş yapılmıştır.
Tuna Köprüsü iki ülke arasındaki sınır geçişlerinden biri olduğu için, köprüde gümrük kontrol birimlerini bulunmaktadır. Ocak 2007'den itibaren Avrupa Birliği iç sınırı hâline dönüşen sınırda gümrük kontrolü yapılmamakta, sadece tek noktada Bulgar veya Rumen sınır polisi tarafından kimlik/pasaport incelemesi yapılmaktadır. Bulgaristan ve Romanya'nın Schengen Anlaşması'na katılımının tamamlanmasıyla birlikte sınır kontrolleri tamamen kaldırılacaktır.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_kulturn%C3%ADch_pam%C3%A1tek_v_Sobotce
|
Seznam kulturních památek v Sobotce
|
Sobotka
|
Seznam kulturních památek v Sobotce / Sobotka
| null |
Čeština: Usedlost čp. 374, Novoměstská 374, Sobotka. This is a photo of a cultural monument of the Czech Republic,number: 17499/6-5373.Památkový katalogMIS hledat obrázky hledat seznamyWikidata
| null |
image/jpeg
| 600 | 800 | true | true | true |
Tento seznam nemovitých kulturních památek ve městě Sobotka v okrese Jičín vychází z Ústředního seznamu kulturních památek ČR, který na základě zákona č. 20/1987 Sb., o státní památkové péči, vede Národní památkový ústav jako ústřední organizace státní památkové péče. Údaje jsou průběžně upřesňovány, přesto mohou obsahovat i řadu věcných a formálních chyb a nepřesností či být neaktuální.
Pokud byly některé části dotčeného území vyčleněny do samostatných seznamů, měly by být odkazy na tyto dílčí seznamy uvedeny v úvodu tohoto seznamu nebo v úvodu příslušné sekce seznamu.
| null |
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Centro_de_Recursos_para_el_Aprendizaje_y_la_Investigaci%C3%B3n_de_Alcal%C3%A1_de_Henares
|
Centro de Recursos para el Aprendizaje y la Investigación de Alcalá de Henares
|
Edificio
|
Centro de Recursos para el Aprendizaje y la Investigación de Alcalá de Henares / Edificio
|
Plano de 1864 de la fachada principal del Cuartel de Caballería de San Diego.
|
Español: Plano de la fachada principal del Cuartel de Caballería de San Diego en Alcalá de Henares (Madrid - España). Actualmente denominado Cuartel del Príncipe. English: Map of the main facade of the Cavalry Barracks of San Diego in Alcalá de Henares (Madrid - Spain). Now called the Prince headquarters.
| null |
image/png
| 362 | 700 | true | true | true |
El Centro de Recursos para el Aprendizaje y la Investigación o Edificio Cisneros de la Universidad de Alcalá se inauguró en 2014 tras la remodelación del Cuartel del Príncipe, antiguo edificio militar situado en el casco histórico de Alcalá de Henares, construido en 1864 sobre el solar del antiguo monasterio de Santa María de Jesús o de San Diego de 1453.
|
La edificación actual se levantó de nueva planta entre 1859 y 1864 como cuartel de caballería. De planta trapezoidal, con 39.945 m², fachada de ladrillo visto sobre zócalo perimetral de sillares de piedra caliza. Edificio funcional de tres alturas en el patio que mira a la plaza de San Diego, y de dos pisos en los dos patios que parten perpendicularmente al primero; trazos lineales y simetría en las formas.
Como peculiaridad de su diseño, la planta baja estaba inicialmente destinada al alojamiento de caballerías, razón de sus grandes ventanales en forma de media luna o "luneto", para facilitar la ventilación de los animales allí estabulados.
En la actualidad el Edificio Cisneros está estructurado en cinco plantas, en las que se distribuyen las colecciones de libros y revistas, despachos de investigación y aulas de apoyo, así como los diferentes servicios bibliotecarios de la Universidad de Alcalá. La rehabilitación de 2014, a cargo de los arquitectos Ernesto Echeverría y Flavio Celis, ha consistido en la construcción de una estructura interior de hormigón, en paralelo a los muros de fábrica original; el cuerpo central del edificio se resuelve con bandejas de forjados superpuestos, recorridos por una escalera lineal. Los distintos niveles se comunican visualmente mediante patios contrapeados. La cubierta se compone de cerchas mixtas en madera laminada y acero, con cerramientos en panel de viruta reciclada.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Odznaczeni_Orderem_Or%C5%82a_Bia%C5%82ego_(III_Rzeczpospolita)
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/13/Adolf_Bninski.jpg
|
Odznaczeni Orderem Orła Białego (III Rzeczpospolita)
|
Przez Lecha Wałęsę
|
Odznaczeni Orderem Orła Białego (III Rzeczpospolita) / Odznaczeni Polacy / Przez Lecha Wałęsę
| null |
English: Adolf Bniński, Polish politician, supported conservative and pro-monarchy views. In the Polish presidential election, 1926, he was the presidential candidate of the National Populist Union (Związek Ludowo-Narodowy), but he lost to Ignacy Mościcki. Member of the Senate of Poland in the Second Polish Republic. In the aftermath of the German invasion of Poland he was the Government Delegate for Poland for the Polish territories annexed by Nazi Germany. He was arrested by Nazi-German Gestapo in July 1941, tortured and finally killed in 1942
|
Adolf Bniński
|
image/jpeg
| 533 | 369 | true | true | true |
Lista osób odznaczonych Orderem Orła Białego w okresie III Rzeczypospolitej – obejmuje damy i kawalerów Orderu Orła Białego, którym został on przyznany na mocy postanowienia Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej w okresie III RP. Każdy Prezydent RP jest z urzędu również kawalerem tego orderu.
Order Orła Białego, ustanowiony w 1705 i odnowiony przez Sejm Rzeczypospolitej Polskiej w 1921, jest najwyższym orderem Rzeczypospolitej Polskiej. W okresie PRL nie był przyznawany, nie przewidywała go ówczesna ustawa o orderach i odznaczeniach. Order Orła Białego został przywrócony na mocy nowej ustawy obowiązującej od 23 grudnia 1992. Order ten nadaje w formie ogłaszanego w Monitorze Polskim postanowienia Prezydent RP, który z tytułu wyboru na ten urząd staje się kawalerem i Wielkim Mistrzem Orderu Orła Białego oraz przewodniczącym jego kapituły. Może być przyznawany obywatelom polskim oraz cudzoziemcom za zasługi położone dla RP lub jej obywateli, jak również stosownie do zwyczajów międzynarodowych. Może zostać nadany również pośmiertnie.
| null |
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Brookland_(Washington,_D.C.)
|
Brookland (Washington, D.C.)
| null |
Brookland (Washington, D.C.)
|
Brookland within the District of Columbia
| null | null |
image/svg+xml
| 2,513 | 2,193 | true | true | true |
Brookland is a neighborhood located in the Northeast quadrant of Washington, D.C. Historically centered along 12th Street NE, Brookland is bounded by either Taylor Street or Michigan Avenue NE to the north, Rhode Island AvenueNE to the south, South Dakota Avenue NE to the east, and the Washington Metro's Red Line to the west. The western boundary originates with the completion of the former Metropolitan Branch of the Baltimore and Ohio Railroad in 1873, which now incorporates the Washington Metro's Red Line and creates the physical barrier which continues to separate Brookland from Edgewood to the west today.
Most of the Brookland neighborhood is served by the Brookland–CUA Metro station, which operates on the Washington Metropolitan Area Red Line, though a small portion of the Brookland neighborhood located on Rhode Island Avenue NE is served by the Rhode Island Avenue Metro Station, which also operates on the Washington Metropolitan Area Red Line as well.
|
Brookland is a neighborhood located in the Northeast (NE) quadrant of Washington, D.C. Historically centered along 12th Street NE, Brookland is bounded by either Taylor Street or Michigan Avenue NE to the north, Rhode Island AvenueNE to the south, South Dakota Avenue NE to the east, and the Washington Metro's Red Line to the west. The western boundary originates with the completion of the former Metropolitan Branch of the Baltimore and Ohio Railroad in 1873, which now incorporates the Washington Metro's Red Line and creates the physical barrier which continues to separate Brookland from Edgewood to the west today.
Most of the Brookland neighborhood is served by the Brookland–CUA Metro station, which operates on the Washington Metropolitan Area Red Line, though a small portion of the Brookland neighborhood located on Rhode Island Avenue NE is served by the Rhode Island Avenue Metro Station, which also operates on the Washington Metropolitan Area Red Line as well.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Historische_Rangordnung_der_h%C3%B6chsten_Offiziere_der_Vereinigten_Staaten
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/fe/Winfield_Scott_-_Project_Gutenberg_eText_17444.jpg
|
Historische Rangordnung der höchsten Offiziere der Vereinigten Staaten
| null |
Historische Rangordnung der höchsten Offiziere der Vereinigten Staaten
|
Scott
| null | null |
image/jpeg
| 1,200 | 894 | true | true | true |
Die Historische Rangordnung der höchsten Offiziere der Vereinigten Staaten ist ein lose definierter Begriff für die allgemeine Bedeutung der verschiedenen Generäle und Admiräle im Rahmen der Geschichte der Vereinigten Staaten. Sie ist in der Militärgeschichte der Vereinigten Staaten allgemein anerkannt. Bedeutsam war die Rangordnung bei Offizieren mit dem gleichen Rang. Seniorität bezeichnet hier das Prinzip des Vorrangs von Offizieren mit einem höheren Rang oder einer früheren Beförderung im gleichen Rang.
|
Die Historische Rangordnung der höchsten Offiziere der Vereinigten Staaten (military seniority) ist ein lose definierter Begriff für die allgemeine Bedeutung der verschiedenen Generäle und Admiräle im Rahmen der Geschichte der Vereinigten Staaten. Sie ist in der Militärgeschichte der Vereinigten Staaten allgemein anerkannt. Bedeutsam war die Rangordnung bei Offizieren mit dem gleichen Rang. Seniorität (lat. senior „der Ältere“) bezeichnet hier das Prinzip des Vorrangs von Offizieren mit einem höheren Rang oder einer früheren Beförderung im gleichen Rang.
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%8Ele_Barbe
|
Île Barbe
|
Caractéristiques géographiques
|
Île Barbe / Caractéristiques géographiques
|
Ancienne écluse de Cuire
| null | null |
image/jpeg
| 2,670 | 3,547 | true | true | true |
L'île Barbe, sur la Saône, est intégrée dans le territoire de la commune de Lyon depuis 1963. Les premiers ermites y recherchaient la solitude mais dès le Ve siècle a été créée une abbaye, l'une des plus anciennes de France. Elle connut la plus grande célébrité aux temps carolingiens puis à partir du XIIe siècle. Lorsqu'elle est entrée en décadence, le culte de la Vierge s'y est substitué aux pratiques monastiques attirant jusqu'au XIXe siècle des foules considérables de pèlerins dans l'église Notre-Dame, épargnée par les destructions. Quelques vestiges subsistent des splendeurs anciennes mais elles sont sur terrain privé et leur visite en est très réglementée. Le charme des lieux n'a cessé de séduire les peintres depuis le XVIIIe siècle tandis que trois clubs d'aviron ont établi leurs bases dans le voisinage immédiat dès la fin du XIXe siècle.
|
Par ses modestes dimensions (560 m de long, 130 m dans sa plus grande largeur (à comparer par exemple aux 1100 mètres de longueur de l’île Roy, trois kilomètres en amont) l’île Barbe ne paraissait pas appelée à un grand destin. Elle tire sa particularité des conditions géologiques. Elle est située, en effet, en un point où la Saône doit recouper transversalement une sorte d’écharde de gneiss du socle ancien sur lequel repose la masse sédimentaire des Monts d'Or, à l’ouest, et qui est toujours visible, entaillée en falaise sur la rive est, sur la commune de Caluire-et-Cuire. En cas de crue, la pointe aval de l'île reste très exposée car ce Pré n'est qu'une langue d'alluvions facilement submersibles. L'existence même de l'île facilite la traversée de la rivière, dont chacun des deux bras ne dépasse pas 70 mètres de large. Le régime hydrologique de la Saône dont le module est en moyenne de 300 à 400 m³/s, favorise la navigation et, donc, l’accessibilité par voie fluviale depuis la métropole lyonnaise à une dizaine de kilomètres à l'aval.
Depuis la fin du XIXᵉ siècle, l’homme a changé ces conditions naturelles. Le profil en long de la Saône est très peu accentué et la lenteur de l’écoulement avait déjà frappé Jules César lors de la conquête des Gaules ! Pendant les sécheresses les plus sévères, le débit peut tomber jusqu’à 30 m³/s et une inscription lapidaire nous rappelle que « le 2 février 1743, à pied sec on a traversé la Saône sur le gravier » du côté de Saint-Rambert. C’est pourquoi une régulation est apparue nécessaire dans la deuxième moitié du XIXᵉ siècle sur l’ensemble du cours. Elle a été réalisée selon le système – imaginé en 1830 par Antoine Poirée à partir de 1860 – des barrages à aiguilles grâce auxquels le niveau de la retenue permet le maintien du trafic fluvial pendant les étiages. Celui de Cuire était situé immédiatement à l’aval de l’île et l’écluse qui l’accompagnait en a été conservée jusqu’à nos jours. Mieux : on en a tiré un parti touristique : à l’amont du sas, accessible par une passerelle, est dressé le belvédère et les lanternes de l’île Barbe. Par cette œuvre de perles et de dentelles d’aluminium ou de verre de Murano avec des lanternes scintillantes, l’artiste Jean-Michel Othoniel entend évoquer des lumières mystérieuses en écho aux anciens contes païens ou chrétiens de l’île.
Les conditions de la navigation ont, depuis, encore été fortement améliorées à partir de 1964. A cette date, en effet, la Compagnie Nationale du Rhône a mis en service à l’aval de la confluence du Rhône et de la Saône le barrage de Pierre-Bénite. De ce fait, les deux barrages sur la Saône, celui de la Mulatière à la confluence et celui de Cuire ont été supprimés : les péniches naviguent maintenant sur un plan d’eau unique à la cote 162–163 jusqu’au barrage de Couzon-au-Mont-d’Or. Il est dès lors évident que, dans les temps anciens, la base de l’île s’en trouvait élargie et que le passage par gué était facilité, particulièrement aux étiages. L'idée d'un pont est apparue au XVIIᵉ siècle. La seule réalisation fut celle conduite par l'entrepreneur lyonnais Cotton (1737) sur le petit bras, du côté de Saint-Rambert, mais les structures en bois furent rapidement emportées par les crues. Le pont définitif, lui, a été créé très tôt, dès 1827 : cette passerelle de l’île Barbe, selon l’appellation lyonnaise, a été édifiée selon la technique élégante des frères Seguin de la suspension avec une unique pile centrale ancrée sur l’île même. Elle est, de ce fait, le plus ancien des ponts de Lyon conservé dans l'état de sa construction. Malgré son nom, elle est ouverte à la circulation automobile alternée.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yemi_Adamolekun
|
Yemi Adamolekun
| null |
Yemi Adamolekun
|
Adamolekun in 2012
|
Yemi Adamolekun is the executive director of [Enough%20is%20Enough%20Nigeria Enough is Enough Nigeria] (EiE), a coalition of individuals and youth-led organisations committed to instituting a culture of good governance and public accountability in Nigeria. They aim to use advocacy and activism to mobilise young people as responsible citizens. Nigerian politicians actively used mobile technology and social media in their 2011 election campaigns, sending bulk text and voice messages in unprecedented numbers. President Goodluck Jonathan declared his intention to run on Facebook and subsequently became the second most 'liked' head of state in the world after US president Barack Obama. In an effort to capture the impact of this phenomenon, a Social Media Tracking Centre was established by a coalition of government and non-government partners - including EiE. The project was funded in part through support from DFID. "We decided to try to get young Nigerian people registered to vote and talking about the elections, and we came up with the idea of RSVP - Register, Select, Vote and Protect. "Nigerians under 30 make up 70% of the population. As of July this year, there were 5 million Nigerians on Facebook in Nigeria. We thought if we can reach only 5% of them and are able to influence and inform them, then the multiplier effect could be huge." "The social media monitoring centre came out of a meeting that we had with INEC (the Nigerian Independent Election Commission). They agreed to set up a Twitter and Facebook account, and then we arranged about 15 volunteers to monitor what people were saying about the elections online during the course of the vote. "Two of our team also came up with a mobile phone app called ReVoda, based on linking people's voter numbers with their phone numbers. We had about 10000 downloads of the app in about three weeks, and received about 3000 reports. We're now trying to see if we can get this used in Ghana's upcoming elections in December". Enough is Enough has been supported by Omidyar Network, with whom DFID is co-hosting the Open Up! conference in London in December. Yemi will be speaking at Open Up! and you can follow the event via www.openup12.org or #openup12.
| null |
image/jpeg
| 1,936 | 1,936 | true | true | true |
Yemi Adamolekun is executive director of Enough is Enough. She campaigns for better governance in Nigeria and is also a senior associate in the Center for Strategic and International Studies.
|
Yemi Adamolekun is executive director of Enough is Enough. She campaigns for better governance in Nigeria and is also a senior associate in the Center for Strategic and International Studies.
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Zsolna
|
Zsolna
|
Újkor
|
Zsolna / Története / Újkor
|
II. Mátyás magyar király
| null | null |
image/jpeg
| 2,443 | 1,944 | true | true | true |
Zsolna város Szlovákiában. A Zsolnai kerület és a Zsolnai járás székhelyeként a térség közigazgatási, ipari, oktatási és egyházi központja. Az Északnyugati-Kárpátok ölelésében, a cseh és a lengyel határ közelében fekvő város egy természetes kereszteződésben alakult ki. Oroszországot, a Baltikumot köti össze Magyarországgal és Dél-Európával. Ma fontos vasúti és közúti csomópont, itt találkoznak a VA és a VI-os páneurópai folyosók.
Először 1208-ban említik tra de Selinan néven. Mai neve a szláv Žela személynévből képzett Želinany helynévből alakult ki. Első, ma is használatos címere 1379-ből származik. Károly Róbert 1321-ben szabad királyi városi rangot adományozott a településnek, míg utóda, Nagy Lajos 1381. május 7-én kiadott Privilegium pro Slavis kiváltságlevele egyenlő jogokkal ruházta fel szláv és német lakosságát. Zsolna virágkorát a 17. században élte, majd rövid hanyatlás után, a vasút megépülése által ismét fellendült gazdasága. A 2000-es években létesített autógyára gazdasági szerepét tovább erősítette. A 20. században két alkalommal volt Szlovákia fővárosa.
A városban 2009-ben 85 399-en laktak, ezzel az ötödik legnépesebb város Szlovákiában.
|
A kereskedelemnek köszönhetően a város a 15. században kezdett újra fejlődni, erre egy 1488-ban kelt levél is utal. A polgárok és a nemesség közti konfliktus 1508-ra megszűnt, azonban 1526-ban a mohácsi csata után Zsolna elvesztette szabad királyi városi címét. 1542-ben először említették a Zsolnai Gimnáziumot. A nagybiccsei állami levéltárban őrzött Zsolnai könyvbe 1561-ben írtak utoljára. A Szent Balázs napján tartandó vásárt 1568-ban engedélyezte a városnak Miksa magyar király. A következő évben jóváhagyta a textilgyártók letelepedését, aminek következtében fellendült a 17. század folyamán a textilipar. 1587-ben először tört ki pestisjárvány a városban.
II. Mátyás magyar király uralkodása alatt a városban fejlődött a kereskedelem, az oktatás és a tudomány. 1609 elején engedélyezte vásár tartását Szent Luca napján és eltörölte a polgároknak a korábbi Magyar Királyság által kivetett adók megfizetését. A következő évben a zsolnaiak szabadon kereskedhettek szövetáruval a városban és környékén. 1610. március 28. és 30. között Thurzó György nádor kezdeményezésére és elnökletével evangélikus zsinatot tartottak a városban, amin tíz északnyugati vármegye lutheránus gyülekezetei képviseltették magukat. A gyűlésen három egyházkerületet hoztak létre, ami fontos előrelépést jelentett a magyarországi evangélikus egyházszervezet kialakulásában. A városi vízhálózatot 1613-ban építették ki facsövekből, amelynek nyomait 1995-ben a régészek megtaláltak. I. Lipót magyar király 1657-ben marhavásárok megtartását engedélyezte Zsolnán, majd két évvel később eltörölte a vámot, melyet Zsolna polgárai addig nem csak a hidakon, de a kompokon is fizettek az átkelésért. 1665-ben nyitotta meg kapuit az első nyomda a városban. 1678-ban egy tűzvészben elpusztult a város, de hamar újjáépítették. 1686-ban jezsuiták érkeztek Zsolnára, majd öt évvel később egy gimnáziumot alapítottak a mai árvaház területén. A század végén a városban több barokk épület épült, illetve több kolostort alapítottak.
A dokumentumok szerint 1700-ban a városban 2682-en laktak. 1704-ben letelepedtek a ferences szerzetesek, akik megalapították a Szent Borbála-kolostort. A század elején a város környékén tevékenykedett Juraj Jánošík, aki Terhelyen született, és aki később „a szlovák Robin Hood” gúnynevet kapta. III. Károly magyar király 1712-ben engedélyezte a városnak, hogy minden év Szent István napján vásárt tartson. 1738-ban a Mária téren felállították a Szűz Mária-szobrot, amelyet a sikeres rekatolizáció emlékére emeltek. Az adatok szerint 1730-ban csak néhányan vallották magukat protestánsnak, majd a 19. században már nem is említettek ilyen felekezetű embert a városban. A város első térképét 1747-ben Mihal Rutkaj-Nedecki geográfus készítette. Három évvel később megnyílt a városban az első postaállomás. A következő két évszázadban hanyatlani kezdett a város, a kereskedelem.
A város a 19. század közepén elvesztette stratégiai jelentőségét. 1848-ban egy tűzben a két főkapu elpusztult. Tíz évvel később, január 15-én földrengés, majd 1886. augusztus 11-én ismét tűzvész pusztított Zsolnán.
1848. október 27. és november 1. között Zsolna város polgársága Bittsánszky János polgármester és Kalina Ignác városi kapitány vezetésével megtagadta az osztrák sereg élelemmel és lovakkal történő ellátását, amiért őket börtönnel fenyegették. Az ellátmány nélküli sereg rekvirálásokba kezdett, majd újabb követeléseiket a város újra és újra megtagadta. 1848. december 12-én a Morvaországból támadó, szlovák önkéntesekkel megerősített osztrák csapatok megtámadták a Vág budatini hídját őrző magyar egységet, melyet azok még visszavertek. 1849. január 2-án azonban jórészt szlovák származású nemzetőrökből és néhány magyar honvédből álló rosszul felfegyverzett csapat a második budatini csatában gyakorlatilag harc nélkül vonult vissza az osztrák Götz csapatai elől. Erre a csatára emlékezik a szlovák felkelők vezérének, Hurbannak itt felállított emlékműve. 1849. január 4-én a mai Szűz Mária téren Ľudovít Štúr és Hurban beszédet tartottak.
Fényes Elek 1851-ben kiadott Magyarország geographiai szótárában így
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Buchhorner_See
|
Buchhorner See
|
Geschichte
|
Buchhorner See / Geschichte
|
Der ehemalige Minigolfplatz am Campingplatz Seewiese am Buchhorner See
|
Deutsch: Der Minigolfplatz des Campingsplatzes Seewiese am Buchhorner See in Pfedelbach-Buchhorn
| null |
image/jpeg
| 1,880 | 2,816 | true | true | true |
Der Buchhorner See ist ein See auf der Gemarkung des Pfedelbacher Ortsteils Buchhorn im Hohenlohekreis, Baden-Württemberg. Er hat keinen oberirdischen Zufluss, sondern speist sich aus Grundwasser aus dem oberhalb gelegenen Waldgelände bis Gleichen zu. Er hat eine Fläche von 25.000 m², seine Wassertiefe beträgt bis zu 2,50 m und er liegt auf einer Höhe von 377 m ü. NN. Dem See entspringt der Pfedelbach, dessen Wasser früher eine Mühle im etwa 2 km entfernten Pfedelbach antrieb. Eine größere Anzahl von Wasservögeln besiedelt den See, bei Frost dient er als Eislauffläche.
|
Aus einer Urkunde von 1473 wird der Verkauf von Gütern einschließlich See in Buchhorn durch Götz von Adelsheim an Hohenlohe ersichtlich. Im Lagerbuch von 1573 ist der 9 Morgen große See bereits Michael von Olnhausen gehörig. Der als Erbschenke derer von Olnhausen vermerkte Besitz war noch 1745 mit einer Mauer umgeben. Das übrige Buchhorn lag gegenüber der Stelle, wo der Pfedelbach aus dem See abfließt, es war von wohlhabenden Bauern bewohnt. Die männlichen Nachkommen des adligen Bauerngeschlechts von Olnhausen leben heute in Frankfurt am Main. 1847 ging der Buchhorner See in den Besitz der Familie Oesterlein-Leng über. Am 21. September 1949 brach der Damm des Buchhorner Sees. Die Wassermassen strömten durch einen 2 m breiten und tiefen Riss und richteten auf ihrem Weg über Wiesen, durch Scheunen und durch Hauskeller erhebliche Schäden an. Um den Buchhorner See entstanden ab 1957 die ersten Zeltplätze. Heute liegen drei Campingplätze an seinem Ufer, und er ist mehr und mehr zum Naherholungsgebiet geworden. Nordöstlich des Sees hat die Gemeinde Pfedelbach 1965 das Buchhorner Wahrzeichen erbaut, den 38,5 m hohen Wasserturm. Am 29. Juni 1989 erwarb die Gemeinde Pfedelbach das gesamte Seegelände. Die Gemeinde sanierte den See im Jahre 2004. Nach Ablassen des Wassers und Abfischen wurden 10.000 m³ Schlamm ausgebaggert und auf die umliegenden Felder ausgebracht. Der See wurde dadurch stellenweise bis zu einem Meter tiefer.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Le_Champ-pr%C3%A8s-Froges
|
Le Champ-près-Froges
|
Patrimoine religieux
|
Le Champ-près-Froges / Culture locale et patrimoine / Lieux et monuments / Patrimoine religieux
|
L'église Notre-Dame.
|
Français : église Notre-Dame, Le Champ-près-Froges, Isère, AuRA, France.
| null |
image/jpeg
| 1,712 | 2,288 | true | true | true |
Le Champ-près-Froges est une commune française située dans le département de l'Isère en région Auvergne-Rhône-Alpes.
La commune est adhérente à la communauté de communes Le Grésivaudan et appartient au canton de Goncelin. Le habitants sont dénommés les Champiots.
|
à côté de la mairie, l’église romane de Notre-Dame, du XIᵉ siècle, abrite un vitrail exécuté entre 1160 et 1170 et 1 classé au Notice nᵒ patrimoine national, base Palissy, ministère français de la Culture ;
chapelle privée de Sainte-Croix ;
presbytère.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%D1%96_%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD_%D0%95%D0%BB%D0%B2%D1%96%D1%81
|
Генрі Джон Елвіс
| null |
Генрі Джон Елвіс
|
Ілюстрація з «Monograph of the Genus Lilium», 1877—1880.
| null | null |
image/jpeg
| 811 | 539 | true | true | true |
Генрі Джон Елвіс — британський ботанік, ентомолог та колекціонер.
|
Генрі Джон Елвіс (англ. Henry John Elwes, 16 травня 1846 — 26 листопада 1922) — британський ботанік, ентомолог та колекціонер.
|
|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AF%D8%A7%D9%8A%D9%85%D9%84%D8%B1_%D9%81%D9%8A%D8%B1%D9%8A%D8%AA
|
دايملر فيريت
|
معرض صور
|
دايملر فيريت / معرض صور
|
فيريت مارك 2 في متحف هونغ كونغ
|
A Ferret Mk 2 Scout Car originally belonging to the Royal Hong Kong Regiment. On display at the Hong Kong Museum of Coastal Defence.
| null |
image/jpeg
| 1,536 | 2,048 | true | true | true |
دايملر فيريت سيارة مصفحة بريطانية رباعية الدفع صممت كمركبة استطلاع للجيش البريطاني، أنتجت في شركة دايملر بدءاً من العام 1952 حتى العام 1971، يبلغ وزن مصفحة فرت 3.7 طن بمحرك بنزين بقوة 130 حصان، السرعة القصوى 93 كيلو متر بالساعة.
| null |
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Hoch-Entropie_Legierungen
|
Hoch-Entropie Legierungen
| null |
Hoch-Entropie Legierungen
|
Atome in kfz-Gitter der Legierung CoCrFeMnNi[1]
|
English: Fe, Co, Cr, Ni, and Mn atoms are in magenta, green, blue, cyan, and yellow, respectively.
| null |
image/png
| 500 | 491 | true | true | true |
Hoch-Entropie-Legierungen sind Werkstoffe, die aus mehreren Legierungselementen mit gleichen Legierungsanteilen bestehen. In der Materialwissenschaft und Werkstofftechnik wird derzeit viel an ihnen geforscht, da theoretisch alle vorstellbaren Materialeigenschaften mit ihnen verwirklicht werden können. Bisher bestanden Legierungen aus ein oder zwei Grundmaterialien, die durch Zugabe von geringeren Mengen an Legierungselementen in ihren Eigenschaften verbessert wurden. Als Beispiel sei hier die Bedeutung von Kohlenstoff in Stahl genannt. Hoch-Entropie Legierungen können beispielsweise den TRIP- und den TWIP-Effekt in einer Legierung vereinen.
|
Hoch-Entropie-Legierungen (engl. High Entropy Alloy) sind Werkstoffe, die aus mehreren Legierungselementen mit (nahezu) gleichen Legierungsanteilen bestehen. In der Materialwissenschaft und Werkstofftechnik wird derzeit viel an ihnen geforscht, da theoretisch alle vorstellbaren Materialeigenschaften mit ihnen verwirklicht werden können. Bisher bestanden Legierungen aus ein oder zwei Grundmaterialien, die durch Zugabe von geringeren Mengen an Legierungselementen in ihren Eigenschaften verbessert wurden. Als Beispiel sei hier die Bedeutung von Kohlenstoff in Stahl genannt. Hoch-Entropie Legierungen können beispielsweise den TRIP- und den TWIP-Effekt in einer Legierung vereinen.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Chamant
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1f/Chamant_%2860%29%2C_hameau_de_Balagny-sur-Aunette%2C_l%27%C3%A9glise_depuis_le_sud.jpg
|
Chamant
|
Lieux et monuments
|
Chamant / Culture locale et patrimoine / Lieux et monuments
| null |
Français : L'église Sainte-Foy depuis le sud. Ici le clocher paraît massif ; son étroitesse ne se remarque pas. L'église parâit trapue avec sa faible longueur, et seulement deux travées. Le chevet est plat mais pourvue d'une baie.
| null |
image/jpeg
| 2,748 | 3,664 | true | true | true |
Chamant est une commune française située dans le département de l'Oise en région Hauts-de-France.
|
Monuments historiques
Chamant compte trois monuments historiques, dont un au chef-lieu, un à Balagny (les deux églises) et un en forêt d'Halatte.
Église Notre-Dame de Chamant, rue de la Baronne-Leonino (classée monument historique par arrêté du 4 mai 1921) : son clocher roman a été bâti à la suite de la fondation de la paroisse en 1129. Il a été complété par un flèche octogone en pierre au cours du XIIIᵉ siècle, qui en fait un ensemble remarquable, représentatif des clochers d'Île-de-France. Le chœur roman a été remplacé par une construction gothique rayonnant d'une grande simplicité vers 1260 ou quelques décennies après. Ce chœur actuel n'est pas voûté, et son seul ornement sont les trois fenêtres au remplage de type rayonnant tardif. Le reste de l'église a été rebâti pendant la première moitié du XVIᵉ siècle. Seulement la chapelle de la Vierge au sud de la base du clocher et du chœur est voûtée d'ogives dès le départ. La nef et son unique collatéral au sud sont à l'origine d'une facture sommaire. Entre 1863 et 1877, une restauration discutable financée par Napoléon III apporte un voûtement néogothique, et une décoration intérieure dans le style troubadour. Les seuls éléments authentiquement gothiques flamboyants de la nef et du collatéral sont les grandes arcades et le portail méridional, qui est de belle facture.
Église Sainte-Foy à Balagny-sur-l'Aunette, place Jean-Baptise-Moquet (inscrite monument historique par arrêté du 20 février 1970) : cette église avec sa silhouette ramassée et son petit clocher presque sans ouvertures est en fait incomplète, car ayant perdu sa nef. Le petit édifice est pourtant d'un intérêt archéologique certain. Sa partie la plus ancienne, la première travée du vaisseau central, peut être datée des années 1130. En subsistent des chapiteaux d'une sculpture très fruste, présentant des figures grotesques, des feuilles plates et des fruits d'arum. La voûte d'ogives de cette travée a été reconstruite au XVIᵉ siècle. La seconde travée du vaisseau central constitue le chœur au chevet plat et pourrait remonter au XIIIᵉ siècle, sinon au XIVᵉ siècle, et remplace probablement une abside en hémicycle. Cette travée a été profondément remaniée au XVIᵉ siècle, et un collatéral a été ajouté au nord à la même époque. Le petit clocher au sud de la première travée a été construit au XVIIᵉ ou XVIIIᵉ siècle, et le porche à l'ouest a été ajouté à la même époque.
Château d'eau de Chamant (inscrit monument historique par arrêté du 1ᵉʳ juillet 1998) : Il s'agit du seul château d'eau métallique du Nord de la France, construit en 1895, sans doute par un élève de Gustave Eiffel, pour alimenter les écuries de courses d'Albert Menier, industriel chocolatier. D'une hauteur de 30 m, l'édifice est surmonté d'un belvédère permettant une vue sur toute la forêt. Depuis l'adduction de l'eau courante à Chamant en 1955, il sert de réservoir pour Chamant et Le Plessis-Chamant, Balagny possédant son propre château d'eau.
Autres éléments du patrimoine
Chapelle Notre-Dame-du-Bon-Secours, rue Notre-Dame-du-Bon-Secours à Senlis : la chapelle est située sur le territoire communal de Chamant, mais au quartier Bon Secours de Senlis près du « parc écologique », non directement accessible depuis Chamant. Le chemin rural reliant jadis la chapelle au village, par la vallée de l'Aunette, a été intercepté lors de la construction de la déviation de la RN 330. Par ailleurs, la chapelle n'est historiquement pas liée à Chamant. Elle est issue de la fondation du couvent des capucins par la Reine Margot en 1609, à l'écart de Senlis.
Les établissements religieux y étaient déjà nombreux, si bien que la ville était opposée à l'installation d'un monastère supplémentaire. La chapelle a été construite de 1610 à 1614. En 1624, quand Senlis est victime d'une épidémie de peste pendant laquelle les capucins font preuve d'un grand dévouement. Ils formulent un vœu apparemment exaucé, et la chapelle devient ici l'objet d'un important pèlerinage. En 1642, les religieux parviennent à se loger à l'intérieur de Senlis et quittent les lieux. À partir de 667, le sémina
|
be
|
https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%BA
|
Хорск
|
Гісторыя
|
Хорск / Гісторыя
|
Хорск на мапе ХVI-XVII ст.
|
Беларуская: Вёска Хорск на мапе Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z zasilkiem Akademii Umiejetnosci w Krakowie Epoka Przełomu z wieku 16-17-sty Dzial 2-gi Zieme Ruskie Rzeczypospolitej
| null |
image/jpeg
| 616 | 960 | true | true | true |
Хорск — вёска ў Столінскім раёне Брэсцкай вобласці Беларусі. Уваходзіць у склад Харомскага сельсавета.
|
Першае ўзгадванне вёскі Хорск адносіцца да канца XVIII стагоддзя, але на мапах адлюстравана яшчэ ў XVI-XVIІ стагоддзі. У 1793 годзе, пасля другога падзелу Рэчы Паспалітай, Хорск увайшоў у склад Расійскай імперыі.
У Перыяд Першай сусветнай вайны Хорск знаходзіўся недалёка ад лініі фронту, таму і пераходзіў у рукі то Германіі, то зноў Расійскай імперыі. З 1918 па 1919 г. быў пад нямецкай акупацыяй. А з 1919 па 1920 г. ўваходзіў у склад Мазырскага павета Расійскай імперыі.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_historic_places_in_St._John%27s,_Newfoundland_and_Labrador
|
List of historic places in St. John's, Newfoundland and Labrador
|
List of historic places
|
List of historic places in St. John's, Newfoundland and Labrador / List of historic places
| null |
English: Building 401, Fort Pepperrell, St. John's, Newfoundland.
| null |
image/jpeg
| 680 | 1,024 | true | true | true |
John's, Newfoundland and Labrador entered on the Canadian Register of Historic Places, whether they are federal, provincial, or municipal.
| null |
|
ceb
|
https://ceb.wikipedia.org/wiki/Lepus_tolai
|
Lepus tolai
| null |
Lepus tolai
| null |
Русский: Заяц-толай (Lepus tolai). Окрестности города Байконур, Казахстан.
| null |
image/jpeg
| 646 | 546 | true | true | true |
Espesye sa koneho ang Lepus tolai. Una ning gihulagway ni Peter Simon Pallas ni adtong 1778. Ang Lepus tolai sakop sa kahenera nga Lepus sa kabanay nga Leporidae. Giklaseklase sa IUCN ang espesye sa kinaminosang kalabotan.
|
Espesye sa koneho ang Lepus tolai. Una ning gihulagway ni Peter Simon Pallas ni adtong 1778. Ang Lepus tolai sakop sa kahenera nga Lepus sa kabanay nga Leporidae. Giklaseklase sa IUCN ang espesye sa kinaminosang kalabotan.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Women_in_the_Communist_Party_of_Spain_in_the_Spanish_Civil_War
|
Women in the Communist Party of Spain in the Spanish Civil War
|
Prelude to the Second Republic (1800–1922)
|
Women in the Communist Party of Spain in the Spanish Civil War / Prelude to the Second Republic (1800–1922)
|
Spanish political leader Dolores Ibárruri in 1936.
|
English: Spanish political leader Dolores Ibárruri (1895-1989).
| null |
image/jpeg
| 399 | 335 | true | true | true |
Women in the Communist Party of Spain in the Spanish Civil War were highly active, the most visible figure in the movement being Dolores Ibárruri, who joined in its early years. The Dictatorship of Primo de Rivera pushed the group underground, where they had to meet clandestinely around their public face, the football club Oriente FC.
The birth of the Second Republic in 1931 saw a new era in Spain, where women were welcomed en masse into the public sphere, receiving voting rights, the ability to divorce and increased access to education. The first elections in 1931 saw the PCE kept out of Congress, though communist sympathizer Margarita Nelken y Mansbergen did win a seat representing the PSOE. She went on to win re-election in 1933, and PCE won a single seat in Congress.
In 1935 PCE embraced the Popular Front line, seeking to unite all anti-fascist forces under a single umbrella. Dolores Ibárruri's prominence grew in this period, as she increasingly became the face of the party, winning a seat in the 1936 elections. PCE's strategy towards women in the Second Republic was largely to address their needs primarily as a tool to grow membership.
|
Following the Bolshevik Revolution in Russia, members of Partido Socialista Obrero Español (PSOE) began to discuss what the role of communism should be in their own party, with the topic raised in PSOE's 1919 Congress. The following year, the youth wing of the party created the Communist Party of Spain (Spanish: Partido Comunista de España) (PCE) but they not recognized as a PSOE affiliate. Partido Comunista Obrero Español were founded in 1921 by Bolshevik sympathizers within PSOE, but they too were rejected by PSOE.
Dolores Ibárruri was one of the few women active in leadership in the Communist Party of Spain. Joining during the 1920s, she found herself elected to the Central Committee by 1930. Two years later, she was the head of its Women's Commission.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Dampierre-sur-Boutonne
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/53/Charente-Maritime-Dampierre-sur-Boutonne.svg
|
Dampierre-sur-Boutonne
|
Situation géographique
|
Dampierre-sur-Boutonne / Géographie / Situation géographique
|
Position de Dampierre-sur-Boutonne en Charente-Maritime.
| null | null |
image/svg+xml
| 1,132 | 942 | true | true | true |
Dampierre-sur-Boutonne est une commune du Sud-Ouest de la France située dans le département de la Charente-Maritime.
Ses habitants sont appelés les Dampierrois et les Dampierroises.
Le village de Dampierre-sur-Boutonne est surtout connu pour son château de style Renaissance, plutôt rare dans la région, et pour son conservatoire du baudet du Poitou.
|
La commune de Dampierre-sur-Boutonne est située dans la partie occidentale du canton d'Aulnay auquel elle appartient et est desservie par la route départementale D 121 et D 115 qui relie Aulnay-de-Saintonge à Surgères.
Elle est située à 19 km au nord-est de Saint-Jean-d'Angély, à 28 km à l'est de Surgères et à 8 km à l'ouest d'Aulnay-de-Saintonge qui est le chef-lieu du canton le plus étendu de la Charente-Maritime.
Confinée dans les marges septentrionales de la Saintonge, la commune de Dampierre-sur-Boutonne est limitrophe du département voisin des Deux-Sèvres avec la commune de Le Vert.
En Charente-Maritime, elle est également limitrophe du canton de Loulay avec les communes voisines de Coivert et de Saint-Séverin-sur-Boutonne.
Malgré son enclavement dans une région fortement rurale et boisée et son emplacement dans les marges nord-est du département, Dampierre-sur-Boutonne se trouve placée dans la mouvance de Saint-Jean-d'Angély. L'influence urbaine de la cité angérienne s'y fait nettement ressentir, cette ville étant le centre principal du nord de la Saintonge.
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/Toyota_Supra
|
Toyota Supra
|
Celica XX
|
Toyota Supra / Первое поколение / Celica XX
|
Toyota Celica XX 2800GT
|
English: Toyota Celica XX 2800GT
| null |
image/jpeg
| 395 | 800 | true | true | true |
Toyota Supra — серийный спортивный автомобиль, выпускающийся компанией Toyota с 1978 года. Дизайн Supra был перенят от Toyota Celica, но кузов стал длиннее и шире. Начиная с середины 1986 года, Supra отделилась от Celica, став самостоятельной моделью. В связи с этим Toyota перестала использовать префикс Celica, и автомобиль стал именоваться просто Supra. Первое, второе и третье поколения Supra собирались на заводе в Тахаре, а четвёртое и пятое поколение — на заводе в городе Тоёта в Японии.
Supra также имеет связь с Toyota 2000GT, от которой к ней перешел двигатель. На автомобили первых трёх поколений устанавливались двигатели M-серии от Toyota Crown и 2000GT. На все четыре поколения Supra устанавливались рядные шести-цилиндровые двигатели. Шасси получило код «А».
Toyota разработала собственный логотип для Supra. Этот логотип использовался до января 1986 года, когда появилось первое самостоятельное поколение. Новый логотип был похож по размеру, имел оранжевую надпись на красном фоне, но без изображения дракона. Этот логотип, в свою очередь, использовался до 1991 года, когда Toyota перешли на логотип компании.
|
Celica XX — название первого поколения модели Toyota Celica Supra на внутреннем японском рынке. Она продавалась в Японии с 1978 по 1981 годы, и была обновлена в 1981 году при участии Lotus Cars. Supra продавалась как Celica XX только в Японии через японские дилерские сети под названием Toyota Corolla Store, имелся и серый импорт в Новую Зеландию.
Модель 2000GT являлась флагманской в серии XX. Благодаря меньшему 2-литровому шестицилиндровому DOHC 24-клапанному двигателю 1G-EU, Yamaha, используя основу 1G-EU улучшила его, в результате чего на 1G-GEU значительно повысилась мощность, и этот двигатель устанавливался с 1985 года на Toyota Soarer. Мощность 1G-GEU составила 160 л. с. (118 кВт) при 6400 об/мин. Модель 2800GT была самой мощной в линейке, получил 2,8-литровый шестицилиндровый DOHC двигатель 5M-GEU мощностью 175 л. с. (129 кВт) при 5600 об/мин.
2000G/S с двигателем M-TEU и промежуточным охладителем производил 160 л. с. (118 кВт) при 5400 об/мин, столько же, сколько 1G-GEU, но отличался бо́льшим крутящим моментом, 230 Нм при 3000 об/мин.
В 1981 году Celica XX впервые получила компьютерную систему навигации.
|
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Brett_Favre
|
Brett Favre
| null |
Brett Favre
| null |
New York Jets quarterback 'Brett Favre takes time after the team's practice in Florham Park to sign an autograph for Storekeeper 1st Class Louis Lopez, a recruiter assigned to Navy Recruiting District New York. The Jets invited service members to the practice as part of their Military Appreciation Weekend.
| null |
image/jpeg
| 2,512 | 1,648 | true | true | true |
Brett Lorenzo Favre er en tidligere amerikansk fotball quarterback som spilte mesteparten av sin karriere for Green Bay Packers i National Football League. Han spilte i ligaen i 20 år, og startet som quarterback for Atlanta Falcons i 1991, før han spilte for Packers fra 1992 til 2007, New York Jets i 2008 og Minnesota Vikings fra 2009 til 2010. Favre var den første quarterbacken i NFL til å nå 500 touchdowns, 70 000 pasningsyards, 6 000 fullførte pasninger, og 10 000 pasningsforsøk.
Favre spilte college football ved University of Southern Mississippi for Southern Miss Golden Eagles, i fire år, hvor han satte flere skolerekorder. Han ble plukket opp av Falcons i andre runde av NFL Draft 1991 og tilbragte sitt første år som reserve før han ble byttet til Green Bay mot Packers' pick i første runde i NFL Draft 1992. Favre ble Packers' startende quarterback i 1992-sesongens fjerde kamp, og startet hver eneste kamp ut 2007-sesongen. Han spilte for Packers i 16 år før han ble byttet til Jets i forkant av 2008-sesongen, og spilte sine to siste sesonger for Vikings. I den perioden satte han en NFL-rekord med 297 kamper som starter på rad, 321 om man teller med sluttspillet.
|
Brett Lorenzo Favre (/ˈfɑːrv/; født 10. oktober 1969 i Gulfport i Mississippi) er en tidligere amerikansk fotball quarterback som spilte mesteparten av sin karriere for Green Bay Packers i National Football League (NFL). Han spilte i ligaen i 20 år, og startet som quarterback for Atlanta Falcons i 1991, før han spilte for Packers fra 1992 til 2007, New York Jets i 2008 og Minnesota Vikings fra 2009 til 2010. Favre var den første quarterbacken i NFL til å nå 500 touchdowns, 70 000 pasningsyards, 6 000 fullførte pasninger, og 10 000 pasningsforsøk.
Favre spilte college football ved University of Southern Mississippi for Southern Miss Golden Eagles, i fire år, hvor han satte flere skolerekorder. Han ble plukket opp av Falcons i andre runde av NFL Draft 1991 og tilbragte sitt første år som reserve før han ble byttet til Green Bay mot Packers' pick i første runde i NFL Draft 1992. Favre ble Packers' startende quarterback i 1992-sesongens fjerde kamp, og startet hver eneste kamp ut 2007-sesongen. Han spilte for Packers i 16 år før han ble byttet til Jets i forkant av 2008-sesongen, og spilte sine to siste sesonger for Vikings. I den perioden satte han en NFL-rekord med 297 kamper som starter på rad, 321 om man teller med sluttspillet.
Favre ble invitert til 11 Pro Bowl, tredje flest blant quarterbacks i NFLs historie. Han er den eneste spilleren til å vinne Associated Press NFL Most Valuable Player Award tre ganger på rad, fra 1995 til 1997, og er en av seks quarterbacks som har vunnet prisen og Super Bowl samme år. Han ledet lag til åtte divisjonstitler, fem NFC Championship Games og to Super Bowl: Super Bowl XXXI og Super Bowl XXXII. Med Packers vant han Super Bowl XXXI over New England Patriots.
Favre holder flere NFL-rekorder, inkludert flest pasningsforsøk i en karriere, flest interceptions kastet, flest kamper som starter på rad, flest ganger sacked og flest fumbles. Da han pensjonerte seg ledet han ligaen i pasningsyards, touchdownpasninger og seiere av en quarterback; all de tre rekordene har siden blitt slått. Favre ble innlemmet i Pro Football Hall of Fame i 2016.
|
|
et
|
https://et.wikipedia.org/wiki/Wipptal_(ringkond)
|
Wipptal (ringkond)
|
Ülevaade
|
Wipptal (ringkond) / Ülevaade
|
Wipptali ringkonna omavalitsused
|
English: Map of municipalities of Wipptal, South Tyrol Own work. Italiano: Mappa dei comuni del Wipptal (Alta Valle Isarco), Alto Adige. Lavoro proprio. Legend / Leggenda Brennero - Brenner Campo di Trens - Freienfeld Fortezza - Franzensfeste Racines - Ratschings Val di Vizze - Pfitsch Vipiteno - Sterzing (capital)
| null |
image/png
| 340 | 563 | true | true | true |
Wippi org on ringkond Itaalia Lõuna-Tirooli provintsi põhjaosas. See hõlmab Lõuna-Tirooli osa suuremast geograafiliselt defineeritud Wipptalist, mis ulatub Brenneri mäekurust põhjas piki Eisacki jõe ülemjooksu Franzensfesteni lõunas. See eraldati Eisacktali naaberringkonnast aastal 1980.
|
2001. aasta rahvaloenduse järgi kõneleb 85,31% oru rahvastikust emakeelena saksa keelt, 14,32% itaalia keelt ja 0,37% ladiini keelt.
Järgmised kuus valda on Wipptali ringkonna osad:
Brenner
Freienfeld
Franzensfeste
Ratschings
Pfitsch
Sterzing (ringkonna keskus)
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Our_Lady_of_Victory_Church_(Manhattan)
|
Our Lady of Victory Church (Manhattan)
| null |
Our Lady of Victory Church (Manhattan)
|
The entrance on Pine Street
|
The Church of Our Lady of Victory is a Roman Catholic parish church in the Roman Catholic Archdiocese of New York, located at 60 William Street at the corner of Pine Street inthe Financial District of New York City. It was established by Francis Cardinal Spellman in 1944 at 23 William Street and moved to its current location in 1946. It was designed by Eggers & Higgins in the Georgian style.
| null |
image/jpeg
| 3,264 | 2,187 | true | true | true |
The Church of Our Lady of Victory, also known as the War Memorial Church, is a Roman Catholic parish church in the Roman Catholic Archdiocese of New York, located at 60 William Street on the northeast corner of William Street and Pine Street in the Financial District of Manhattan, New York City. It was established in 1944, during World War II, by Francis Cardinal Spellman, Archbishop of New York and Apostolic Vicar for the U.S. Armed Forces from December 11, 1939 to December 2, 1967, at a time when "victory in the war was in sight but not yet assured." A quote from Cardinal Spellman greets worshipers at the front door: "This Holy Shrine is dedicated to Our Lady of Victory in Thanksgiving for Victory won by our valiant dead, our soldier’s blood, our country’s tears, shed to defend men’s rights and win back men’s hearts to God."
A Soldier's Shrine is in the lower chapel, and the Teresa Benedicta Auschwitz Memorial in the lobby commemorates a victim of the Holocaust. A 9-11 Remembrance Book is displayed.
Today, the church primarily serves as a place for daytime worship, rather than as a neighborhood church.
|
The Church of Our Lady of Victory, also known as the War Memorial Church, is a Roman Catholic parish church in the Roman Catholic Archdiocese of New York, located at 60 William Street on the northeast corner of William Street and Pine Street in the Financial District of Manhattan, New York City. It was established in 1944, during World War II, by Francis Cardinal Spellman, Archbishop of New York and Apostolic Vicar for the U.S. Armed Forces from December 11, 1939 to December 2, 1967, at a time when "victory in the war was in sight but not yet assured." A quote from Cardinal Spellman greets worshipers at the front door: "This Holy Shrine is dedicated to Our Lady of Victory in Thanksgiving for Victory won by our valiant dead, our soldier’s blood, our country’s tears, shed to defend men’s rights and win back men’s hearts to God."
A Soldier's Shrine is in the lower chapel, and the Teresa Benedicta Auschwitz Memorial in the lobby commemorates a victim of the Holocaust. A 9-11 Remembrance Book is displayed.
Today, the church primarily serves as a place for daytime worship, rather than as a neighborhood church.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/NGC_1673
|
NGC 1673
| null |
NGC 1673
|
Position de l'amas d'étoiles NGC 1673 par rapport au Grand Nuage de Magellan.
|
Français : Image créée à l'aide du logiciel Aladin Sky Atlas du Centre de Données astronomiques de Strasbourg et des données de DSS (Digitized Sky Survey).
| null |
image/jpeg
| 785 | 1,187 | true | true | true |
NGC 1673 est un amas ouvert situé dans la constellation de la Table. Il a été découvert par l'astronome britannique John Herschel en 1834. NGC 1673 est situé dans le Grand Nuage de Magellan.
Le diamètre apparent de l'amas est de 0,7 minutes d'arc, ce qui, compte tenu de la distance, donne un diamètre réel d'environ 32 années-lumière.
|
NGC 1673 est un amas ouvert situé dans la constellation de la Table. Il a été découvert par l'astronome britannique John Herschel en 1834. NGC 1673 est situé dans le Grand Nuage de Magellan.
Le diamètre apparent de l'amas est de 0,7 minutes d'arc, ce qui, compte tenu de la distance, donne un diamètre réel d'environ 32 années-lumière.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Mujeres_en_deportes_de_motor
|
Mujeres en deportes de motor
|
Monoplazas
|
Mujeres en deportes de motor / Monoplazas
|
La piloto María de Villota en 2011.
|
English: María de Villota Português: María de Villota
| null |
image/jpeg
| 1,971 | 1,577 | true | true | true |
Los deportes de motor han sido considerados históricamente como "poco femeninos" y conserva una imagen de deporte masculino muy arraigada, por lo que la presencia de mujeres como pilotos, integrantes de equipos y dirigentes ha sido siempre mucho menor a la de varones. Para algunos hombres, ser superados por una mujer sigue siendo una deshonra, por lo que las mujeres pueden recibir manifestaciones de desprecio y mofa, lo cual las desincentiva a ingresar y permanecer en ese ambiente. Incluso en la década de 2000, la cantidad de pilotos femeninos en las principales categorías de automovilismo y motociclismo había sido muy escasa. No obstante, la mayor presencia de pilotos femeninos dentro del karting, la disciplina de entrada al deporte al menos en lo referente al automovilismo de velocidad, y la mayor cobertura periodística a figuras femeninas hicieron que la cantidad de pilotos femeninos creciera en la década de 2010.
Que los deportes de motor se consideraran masculinos tiene varias explicaciones. Una de ellas es que construir y operar vehículos fue en sus inicios una tarea sucia, y por tanto mal vista en mujeres.
|
De los más de 800 pilotos que han competido en Fórmula 1, únicamente cinco han sido mujeres: las italianas Maria Teresa de Filippis (1958-1959), Lella Lombardi (1974-1976) y Giovanna Amati (1992), la británica Divina Galica (1976 y 1978) y la sudafricana Desiré Wilson (1980). Totalizan 29 inscripciones y 15 carreras largadas. Solamente las dos primeras clasificaron a carreras, y la única que finalizó una carrera en zona de puntos fue Lombardi, quien finalizó sexta en el Gran Premio de España de 1975 y consiguió medio punto. En 2012, la española María de Villota y la británica Susie Wolff se convirtieron en pilotos de pruebas de Fórmula 1.
En las décadas de 1990 y 2000, pocas mujeres compitieron en categorías europeas de monoplazas encima de la Fórmula 3. Una de ellas fue De Villota, que participó en la Superleague Formula.
En Estados Unidos, nueve mujeres han conseguido clasificar a las 500 Millas de Indianápolis: las estadounidenses Lyn St. James (9ª en la edición 1978), Janet Guthrie (11ª en 1992), Sarah Fisher y Danica Patrick (3ª en 2009 y 4ª en 2005), la suiza Simona de Silvestro, las británicas Pippa Mann y Katherine Legge, la venezolana Milka Duno y la brasileña Ana Beatriz Figueiredo. Todas ellas corrieron en otras carreras del Campeonato Nacional del USAC, la serie CART y la IndyCar Series, con diversos resultados. Patrick es la única que ganó una carrera, las 300 Millas de Japón de 2008; también sumó varios podios y resultó quinta en la temporada 2009 de la IndyCar, sexta en 2008 y séptima en 2007. Guthrie resultó quinta en una fecha del USAC en 1979. Fisher llegó segunda en una carrera de la IndyCar en 2003 y tercera en una de 2001. De Silvestro y Legge y Figueiredo se destacaron en categorías promocionales: las dos primeras concluyeron terceras en la Fórmula Atlantic y la restante fue tercera en la Indy Lights.
En Argentina María de los Ángeles Hanhcik a sus 15 años de edad ganó el título de Campeona Argentina de karting en el año 1979 atendida por su padre José Hanhcik y su hermano Daniel. El título lo logró en la categoría Junior. Luego continuó su carrera en la copa de damas, luego en la Fiat Tico donde también logró llevarse el campeonato y concluyó su carrera en el Turismo Nacional C3 donde hoy en día conduce el pace car. En 1999, Ianina Zanazzi se convirtió en la primera mujer en obtener un triunfo en fórmulas argentinas, lográndolo en la Fórmula Súper Renault Argentina en Río Cuarto.
En Chile Shantal Kazazian con 18 años y 3 meses, se convirtió hasta el momento en la única mujer en ser campeona de monoplazas cuando en 1991 se hizo del título en la Fórmula cuatro promocional con un récord de 8 triunfos en 12 fechas. También hay que destacar la labor de Francisca Cortes, quien en 1991 terminó en tercer lugar y en 1992 con el subcampeonato.
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E4%BF%9D%E7%BD%97%C2%B7%E8%83%A1%E8%BE%BE%E5%AE%A2
|
保罗·胡达客
| null |
保罗·胡达客
|
2013年的保罗·胡达克
|
English: Dr. Paul Hudak explains Teaching Computational Abstractions through Musical Abstractions with his Euterpea language, based on Haskell, in a noontime lecture at Hurst Hall.
| null |
image/jpeg
| 2,089 | 3,000 | true | true | true |
保罗·雷蒙德·胡达客是美国耶鲁大学计算机科学教授，以参与设计Haskell程序语言、创作若干Haskell和计算机音乐的教科书而闻名。他曾是耶鲁大学计算机系的系主任，以及耶鲁大学塞布鲁克学院的院长。他于2015年4月29日因白血病去世。
|
保罗·雷蒙德·胡达客（Paul Raymond Hudak）（1952年7月15日－2015年4月29日）是美国耶鲁大学计算机科学教授，以参与设计Haskell程序语言、创作若干Haskell和计算机音乐的教科书而闻名。他曾是耶鲁大学计算机系的系主任，以及耶鲁大学塞布鲁克学院的院长。他于2015年4月29日因白血病去世。
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ilse_St%C3%B6be
|
Ilse Stöbe
|
Literature
|
Ilse Stöbe / Literature
|
Memorial plaque, Frankfurter Allee 233, in Lichtenberg, Berlin
|
Deutsch: Gedenktafel, Frieda Stöbe, Ilse Stöbe und Kurt Müller, Frankfurter Allee 233, Berlin-Lichtenberg, Deutschland English: Memorial plaque, Frieda Stöbe, Ilse Stöbe and Kurt Müller, Frankfurter Allee 233, Berlin-Lichtenberg, Deutschland
| null |
image/jpeg
| 4,953 | 1,594 | true | true | true |
Ilse Stöbe was a German journalist and anti-Nazi resistance fighter.
| null |
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D8%A7%D8%AB
|
باث
|
گؤرونتولر
|
باث / گؤرونتولر
| null |
English: Plan of Bedford House and garden in Covent Garden drawn around 1690, with subsequent annotations.
| null |
image/jpeg
| 4,444 | 5,734 | true | true | true |
باث بریتانیادا بیر یاشاییش منطقهسیدیر سوْن نۆفوس تخمینلرینه گؤره 88859 نفر دیر. بۇ شهر اینگیلیس اؤلکهسینده یئرلشیب.
| null |
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/7e_brigade_(Belgique)
|
7e brigade (Belgique)
| null |
7e brigade (Belgique)
| null |
Français : Insigne de la 7ème Brigade Mécanisée de Marche-en-Famenne (Armée Belge)
|
Image illustrative de l’article 7e brigade (Belgique)
|
image/jpeg
| 1,950 | 1,465 | true | true | true |
La 7ᵉ brigade mécanisée était la brigade francophone de la Composante Terre de l'armée belge.
|
La 7ᵉ brigade mécanisée était la brigade francophone de la Composante Terre de l'armée belge.
|
|
gl
|
https://gl.wikipedia.org/wiki/Hokkaido_Nippon-Ham_Fighters
|
Hokkaido Nippon-Ham Fighters
|
Os Flyers
|
Hokkaido Nippon-Ham Fighters / Historia / Os Flyers
|
Ikuo Fukushima (1956).
|
English: Ikuo Fukushima (Toei Fleyers). taken in 1956. 日本語: 福島郁夫（1956年）
| null |
image/jpeg
| 1,734 | 1,026 | true | true | true |
Os Hokkaido Nippon-Ham Fighters son un equipo profesional xaponés de béisbol con sede en Sapporo, Hokkaido. O club compite na Nippon Professional Baseball como membro da Liga do Pacífico. O campo onde xogan os seus partidos como local desde 2004 é o Sapporo Dome, recinto con capacidade para 40.476 espectadores. Alén de Sapporo, os Fighters tamén xogan esporádicamente noutras cidades de Hokkaido como Hakodate, Asahikawa, Kushiro e Obihiro. O nome do equipo procede da súa propietaria, Nippon Ham, unha empresa xaponesa de procesado. Fundados en 1946, antes de xogar en Sapporo estiveron en Toquio durante 58 anos, compartindo uso do Tokyo Dome cos Yomiuri Giants da Central League. A franquía posúe tres títulos das Series do Xapón: 1962, 2006 e 2016.
|
En 1946, Saburo Yokozawa, director técnico dos Tokyo Senators entre 1936 e 1937, creou un novo equipo coa idea de revivir a desaparecida franquía. Ao equipo uníronse xogadores como Hiroshi Oshita, Shigeya Iijima e Giichiro Shiraki, máis o carencia de medios e problemas económicos levaron a que incluso os uniformes utilizados foran os do antigos Hankyu, equipo desaparecido antes da Segunda Guerra Mundial (cuxo equipo sucesor son os actuais Orix Buffaloes). Os problemas económicos finalizaron cando se fan coas rendas do equipo o empresario Kinkazu Saionji, bisnieto do ex-Primeiro Ministro nipón Saionji Kinmochi, e Noboru Oride. Yokozawa, por outra parte, debido á súa falta de fondos, foi obrigado a dimitir como xerente do equipo. Durante un tempo o equipo foi coñecido a modo de burla como "Seito" (medias azuis), o nome dunha revista de corte feminista.
En xaneiro de 1947 o equipo vendeuse á Corporación Tokyu, unha empresa de ferrocarrís da cidade. O nome do equipo mudou e pasou a chamarse Tokyu Flyers baixo o control de Hiroshi Okawa. A franquía comezou a atraer seguidores e xa contaba con xogadores destacados como Hiroshi Oshita. Porén, a pesar de que Tokyu contaba cunha boa posición de mercado, os seus problemas económicos afectaron á administración do club. En 1948 o equipo de béisbol da empresa Daiei uniuse a Tokyu para crear os Kyuei Flyers. Con todo, un ano despois volveu ao seu anterior nome tras a marcha de Daiei para comprar un equipo por separado. En 1949 o equipo ingresa na recentemente creada Liga do Pacífico da Nippon Professional Baseball (NPB). A seguinte gran mudanza chega en setembro de 1953, cando os Flyers se trasladan aos Estadio Korakuen.
En febreiro de 1954 Tokyu confiou a administración dos Flyers á Compañía Toei, da que Okawa fora elixido presidente. Toei transferiu, á súa vez, o control a unha compañía subsidiaria, a Toei Kogyo, mudando o do equipo a Toei Flyers. En 1961 a franquía conseguiu contratar ao anterior técnico de Yomiuri Giants, Shigeru Mizuhara, como o seu novo adestrador. Baixo a súa dirección, o equipo conseguiu gañar as Series do Xapón de 1962 liderados por Masayuki Dobashi e Yukio Ozaki. O equipo mantivo unha boa situación deportiva até a década de 1970, na que se destapou unha trama de amaño de partidos que afectou a todos os equipos do campionato e que chegou nunha mala situación empresarial de Toei. Coa morte de Okawa en 1971, os membros de Toei decidiron vender a franquía a outras empresas interesadas. Akitaka Nishimura, da Compañía Nittaku Home, adquiriu a franquía en febreiro 1973 e esta pasou a chamarse Nittaku Home Flyers. Con todo, a crise da Liga do Pacífico e diversas operacións infrutuosas para sacar adiante aos Flyers propiciaron o abandono de Nishimura.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Atributos_de_los_santos
|
Atributos de los santos
|
Los atributos de los santos
|
Atributos de los santos / Los atributos de los santos
|
San José de Anchieta pintado por Benedito Calixto.
|
Português: Benedito Calixto - Retrato do Padre José de Anchieta. Óleo sobre tela, 140 x 100 cm. Acervo do Museu Paulista.
| null |
image/jpeg
| 771 | 550 | true | true | true |
Atributos de los santos o iconografía de los santos son las características identificativas de los santos, como ciertos rasgos físicos, su vestimenta y ciertos objetos o animales.
La iconografía cristiana, especialmente durante la Edad Media, pretendía hacer accesible a los iletrados todo tipo de mensajes religiosos. Los atributos y otros recursos iconográficos son símbolos de los santos, que se fundamentan en las hagiografías y martirologios, a los que se suman todo tipo de fuentes, desde la Biblia y los evangelios apócrifos hasta las más variadas leyendas piadosas.
La lista siguiente hace referencia sobre todo al género de pintura de santos en el arte cristiano occidental. Los iconos bizantinos tienen su propia tradición iconográfica, que muchas veces coincide, pero otras es diferente.
| null |
|
eo
|
https://eo.wikipedia.org/wiki/Superkondensatoro
|
Superkondensatoro
| null |
Superkondensatoro
|
Komparo de konstruadaj figuroj de tri kondensatoroj. Maldekstre: kutima kondensatoro, meze: elektrolita kondensatoro, dekstra: superkondensatoro.
| null | null |
image/svg+xml
| 438 | 963 | true | true | true |
Superkondensatoro estas kondensatoro, kun pli granda energidenso ol ĉe kutimaj kondensatoroj. Ĝia pli granda kapacito baziĝas je granda elektroda surfaco kaj kaj likva elektrolito.
La superkondensatoro konsistas el du elektrodoj, kiuj surretas elektroliton kaj kolektas, altiras la jonojn okaze de tensio. Ĝi rezervas la energion ne kemie, sed elektrostatike.
La elekroda surfaco kun aktiva karbo povas atingi la surfacan grandon de 3.000 m²/g, dum karbon-aeroĝela atingis eĉ pli grandan surfacon.
La energio-enteno de la kondensatoro kun kapacito donas jene:
,
kie estas la ŝarĝa tensio. Se la superkondensatoro fordonas energion, la fordona tempo estas kalkulebla jene:
,
estas la minimuma funkcia tensio. Se iu uzanto eluzas ĝin per konstanta povumo, oni povas kalkuli la funkcian tempon jene:
.
Grava specifa propreco de la superkondensatoroj estas la povuma denso.
La kapacito de merkatkutima superkondensatoro estas de 1 ĝis 50 Farado ĉe tensio de 2,3...2,75 Volto.
Ĝi povas servi kiel aldona energiodona ekipaĵo apud baterioj. La superkondensatoro tre rapide fordonas kaj akceptas energion.
La unuan superkondensatoron patentigis en 1957 General Electric.
|
Superkondensatoro (markonomoj Goldcaps, Supercaps, BoostCaps aŭ Ultracaps) estas kondensatoro, kun pli granda energidenso ol ĉe kutimaj kondensatoroj. Ĝia pli granda kapacito baziĝas je granda elektroda surfaco kaj kaj likva elektrolito.
La superkondensatoro konsistas el du elektrodoj, kiuj surretas elektroliton kaj kolektas, altiras la jonojn okaze de tensio. Ĝi rezervas la energion ne kemie, sed elektrostatike.
La elekroda surfaco kun aktiva karbo povas atingi la surfacan grandon de 3.000 m²/g, dum karbon-aeroĝela (CRF) atingis eĉ pli grandan surfacon.
La energio-enteno de la kondensatoro kun kapacito donas jene:
,
kie estas la ŝarĝa tensio. Se la superkondensatoro fordonas energion , la fordona tempo estas kalkulebla jene:
,
estas la minimuma funkcia tensio. Se iu uzanto eluzas ĝin per konstanta povumo , oni povas kalkuli la funkcian tempon jene:
.
Grava specifa propreco de la superkondensatoroj estas la povuma denso (Vatto/kg).
La kapacito de merkatkutima superkondensatoro estas (2007) de 1 ĝis 50 Farado ĉe tensio de 2,3...2,75 Volto.
Ĝi povas servi kiel aldona energiodona ekipaĵo apud baterioj. La superkondensatoro tre rapide fordonas kaj akceptas energion.
La unuan superkondensatoron patentigis en 1957 General Electric (kun karbona elektrodo).
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Nakhon_Sawan
|
Nakhon Sawan
| null |
Nakhon Sawan
|
Confluent de la Ping et de la Nan à Nakhon Sawan
|
Origin of the Chao Phraya River, Nakhon Sawan, Thailand.
| null |
image/jpeg
| 852 | 1,136 | true | true | true |
Nakhon Sawan est une ville de la région Nord de la Thaïlande, situé juste à l'ouest du confluent des rivières Ping et Nan, qui y forment la Chao Phraya.
Nakhon Sawan est le lieu d'un évêché catholique romain. L'actuel évêque est Francis Xavier Kriengsak Kovitvanit.
|
Nakhon Sawan est une ville de la région Nord de la Thaïlande, situé juste à l'ouest du confluent des rivières Ping et Nan, qui y forment la Chao Phraya.
Nakhon Sawan est le lieu d'un évêché catholique romain. L'actuel évêque est Francis Xavier Kriengsak Kovitvanit.
|
|
bg
|
https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%88
|
Битка при Телиш
|
Галерия
|
Битка при Телиш / Галерия
| null |
Русский: Алексей Александрович Челищев (1836—1894) — генерал-лейтенант русской императорской армии из рода Челищевых.
| null |
image/jpeg
| 405 | 290 | true | true | true |
Битка при Телиш е действие на руското командване за прекъсване на комуникационната и снабдителната линия на Западната османска армия и затваряне на блокадния пръстен около Плевен по време на Руско-турската война.
| null |
|
fi
|
https://fi.wikipedia.org/wiki/Vaasalinna
|
Vaasalinna
| null |
Vaasalinna
|
Vadstenan linna pyöreine kulmatorneineen.
| null | null |
image/jpeg
| 706 | 1,270 | true | true | true |
Vaasalinnoiksi kutsutaan niitä linnoja, jotka Kustaa Vaasa tai hänen poikansa Eerik XIV, Juhana III ja Kaarle IX rakennuttivat tai uudistivat pääasiassa 1500-luvulla.
Linnat rakennettiin renessanssityyliin ja ne olivat usein linnoituksen ja palatsin sekoitus. Muita ajalle tyypillisiä piirteitä ovat tykkien vuoksi puolustustarkoituksessa pyöreiksi muotoillut tornit. Kaikissa Vaasalinnoissa tätä piirrettä ei kuitenkaan ole. Aikaisempien keskiaikaisten linnojen ympärille rakennettiin uusia vallituksia ja vahvoja muureja, koska linnat olivat käyneet vanhanaikaisiksi tykkien käytön yleistyttyä.
|
Vaasalinnoiksi (ruots. Vasaslott, Vasaborg) kutsutaan niitä linnoja, jotka Kustaa Vaasa tai hänen poikansa Eerik XIV, Juhana III ja Kaarle IX rakennuttivat tai uudistivat pääasiassa 1500-luvulla.
Linnat rakennettiin renessanssityyliin ja ne olivat usein linnoituksen ja palatsin sekoitus. Muita ajalle tyypillisiä piirteitä ovat tykkien vuoksi puolustustarkoituksessa pyöreiksi muotoillut tornit. Kaikissa Vaasalinnoissa tätä piirrettä ei kuitenkaan ole. Aikaisempien keskiaikaisten linnojen ympärille rakennettiin uusia vallituksia ja vahvoja muureja, koska linnat olivat käyneet vanhanaikaisiksi tykkien käytön yleistyttyä.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/419th_Fighter_Wing
|
419th Fighter Wing
|
History
|
419th Fighter Wing / History
|
The 24-ship flyover formation, Diamonds on Diamonds, was used at the F-105 retirement at Hill Air Force Base in 1985
|
On June 4, 1983, the 419th Tactical Fighter Wing, Utah's only Air Force Reserve flying unit, began retiring the renowned F-105 Thunderchief with a 24-ship flyover of Hill Air Force Base. Personnel who had distinguished themselves in combat operations years before in Southeast Asia led and participated in the singular final tribute.
| null |
image/jpeg
| 916 | 1,345 | true | true | true |
The 419th Fighter Wing is an Air Reserve Component unit of the United States Air Force. It is assigned to the Tenth Air Force, Air Force Reserve Command, and is stationed at Hill Air Force Base, Utah.
The 419th FW is an associate unit of the 388th Fighter Wing, Air Combat Command and if mobilized the wing is gained by ACC.
|
The 419th Group trained in the Reserve for troop carrier operations from 1949 to 1951.
The Air Force Reserve has maintained a flying mission at Hill Air Force Base for more than 45 years. When activated in March 1947, the 419th Group was earmarked to control seven Reserve units, the first of which was a rescue squadron.
During a two-year period, the 419th Group gained several components, spanning five separate locations and three Air Force organizations. Group pilots trained until March 1951 when training ceased and the entire 419th prepared for entry into active service. Activated in July 1956 as a component of the Regular Air Force, the group and its three squadrons trained in C-123 Provider assault airlift operations.
Over the next several years, the wing logged missions in the T-33 Shooting Star, F-80 Shooting Star, F-84 Thunderjet, C-119 Flying Boxcar, C-124 Globemaster II and C-46 Commando aircraft.
In 1972, the Air Force Reserve modernization program added fighter aircraft which resulted in the unit gaining F-105 Thunderchief aircraft. Consequently, the unit was re-designated the 508th Fighter Group.
On 1 October 1982, the unit was upgraded from a group to a wing, being redesignated the 419th Tactical Fighter Wing. It was the last operational F-105 unit in the Air Force until its conversion to F-16s in January 1984.
More than one hundred 419th members were called to active duty in support of Operations Desert Shield and Desert Storm (1991–1992). They served in Saudi Arabia, Europe and at stateside military installations.
Approximately 350 members of the 419th Fighter Wing deployed to Incirlik Air Base, Turkey, in support of Operation Provide Comfort II from 3 December 1994 through 16 February 1995. The wing's pilots flew more than 500 sorties, compiling more than 1,400 flight hours enforcing the no-fly zone over northern Iraq.
The wing demonstrated its combat capability in a return trip to Incirlik Air Base in June 1997 to support Operation Northern Watch. The unit's show of force was significant as it deployed 12 aircraft and nearly 400 people to the region to deter the Iraqi military from terrorizing its neighbors. In 1998, the 466th Fighter Squadron deployed 6 aircraft and 93 Reservists to Kuwait in support of Operation Southern Watch.
In June 1999, the 419th Fighter Wing's deployment to Incirlik Air Base, Turkey marked the first time the Reserve supported a contingency operation by employing precision-guided munitions. After being fired upon by the Iraqi military, pilots utilized Low Altitude Targeting Infrared for Night (LANTIRN) technology to destroy enemy targets with pinpoint accuracy.
419th FW members deployed to Incirlik Air Base in June 2000 where they became the first Reserve unit ever to use a new precision strike capability known as LITENING II in a contingency operation. Their F-16s equipped with the LITENING II technology, 419th pilots helped keep the Iraqi military in check flying 95 combat missions over a 28-day period.
In October 2001, the 419th returned to the Middle East as part of Air Expeditionary Force-8. Wing members used the LITENING II precision strike capability to enforce the no-fly zone over southern Iraq for 19 days.
While deployed, 419th pilots assisted in the United States' war on terrorism by logging combat missions over Afghanistan during Operation Enduring Freedom. That same month, 419th Security Forces members and Civil Engineers were mobilized and spent 18 months providing security at Air Force installations stateside and overseas.
Members of the wing's 466th Fighter Squadron supported the North American Aerospace Defense Command by flying combat air patrols at undisclosed locations from 21 December 2001 to 1 January 2002. The wing filled each 8-hour CAP responsibility by utilizing volunteer Reservists and Air Reserve Technicians.
In January 2003, over 100 members of the 419th departed Utah to enforce the no-fly zone over southern Iraq. Once deployed, members were called to active-duty to participate in Operation Iraqi Freedom. During the war, pilots delivered precision-guided
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Trocad%C3%A9ro
|
Trocadéro
|
Jardins du Trocadéro
|
Trocadéro / Jardins du Trocadéro
|
Jardins du Trocadéro with the Eiffel Tower in the background
|
Français : Jardins du Trocadéro, fontaine centrale, canons à eau en action, gens se baignant.
| null |
image/jpeg
| 3,240 | 4,320 | true | true | true |
The Trocadéro, site of the Palais de Chaillot, is an area of Paris, France, in the 16th arrondissement, across the Seine from the Eiffel Tower. It is also the name of the 1878 palace which was demolished in 1937 to make way for the Palais de Chaillot. The hill of the Trocadéro is the hill of Chaillot, a former village.
|
The Jardins du Trocadéro occupy the open space bounded to the northwest by the wings of the Palais de Chaillot and to the southeast by the Seine and the Pont d'Iéna.
The present garden has an area of 93,930 square metres (23.21 acres) and was created for the Exposition Internationale des Arts et Techniques dans la Vie Moderne (1937), on the design of architect Roger-Henri Expert. The entire site was formerly the garden of the old Palais du Trocadéro, laid out by Jean-Charles Adolphe Alphand.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Neuberend
|
Neuberend
| null |
Neuberend
| null |
English: Coat of arms of the municipality Neuberend in Schleswig-Holstein, Germany. Deutsch: Wappen der Gemeinde Neuberend im Kreis Schleswig-Flensburg, Schleswig-Holstein. Blasonierung: In Silber ein blauer Schrägwellenbalken, begleitet oben von einem grünen Eichenzweig, unten von einer einwärts gewendeten, schräggestellten, gestürzten roten Heidesense und einem schräggestellten roten Torfspaten.
|
Wappen der Gemeinde Neuberend
|
image/png
| 1,326 | 1,201 | true | true | true |
Neuberend ist eine Gemeinde im Kreis Schleswig-Flensburg in Schleswig-Holstein. 1996 wurde sie als umweltfreundliche Gemeinde ausgezeichnet. Kattenhund, Schwanholm und Ruhekrug liegen im Gemeindegebiet.
|
Neuberend (dänisch: Ny Bjernt) ist eine Gemeinde im Kreis Schleswig-Flensburg in Schleswig-Holstein. 1996 wurde sie als umweltfreundliche Gemeinde ausgezeichnet. Kattenhund, Schwanholm und Ruhekrug liegen im Gemeindegebiet.
|
|
cy
|
https://cy.wikipedia.org/wiki/Clara_Ledesma
|
Clara Ledesma
|
Rhai arlunwyr eraill o'r un cyfnod
|
Clara Ledesma / Rhai arlunwyr eraill o'r un cyfnod
| null |
English: Maria Keil, 1955
| null |
image/jpeg
| 957 | 804 | true | true | true |
Arlunydd benywaidd o Unol Daleithiau America oedd Clara Ledesma.
Fe'i ganed yn Santiago de los Caballeros a threuliodd y rhan fwyaf o'i hoes yn gweithio fel arlunydd yn Unol Daleithiau America.
Yn Santo Domingo, gweithiodd yn agos gydag artistiaid Dominica pwysig eraill, gan gynnwys Gilberto Hernández Ortega, Josep Gausachs a Jaime Colson. Ym 1955, cafodd ei henwi yn is-gyfarwyddwr yr Ysgol Gelf Gain Genedlaethol. Ym 1961, symudodd Ledesma a'i gŵr i Efrog Newydd, lle agorodd oriel arall. Bu'n byw ac yn gweithio yn Ninas Efrog Newydd weddill ei bywyd.
|
Diwedd y rhestr a gynhyrchwyd yn otomatig o Wicidata.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Joan_of_Valois,_Countess_of_Hainaut
|
Joan of Valois, Countess of Hainaut
| null |
Joan of Valois, Countess of Hainaut
| null |
Français : Jeanne de Valois (1294-1352)
| null |
image/png
| 180 | 145 | true | true | true |
Joan of Valois was a Countess consort of Hainaut, Holland, and Zeeland. She was the second eldest daughter of the French prince Charles, Count of Valois, and his first wife, Margaret, Countess of Anjou. As the sister of King Philip VI of France and the mother-in-law of Edward III, she was ideally placed to act as mediator between them.
|
Joan of Valois (c. 1294 – 7 March 1342) was a Countess consort of Hainaut, Holland, and Zeeland. She was the second eldest daughter of the French prince Charles, Count of Valois, and his first wife, Margaret, Countess of Anjou. As the sister of King Philip VI of France and the mother-in-law of Edward III, she was ideally placed to act as mediator between them.
|
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Si_Du-broen
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7a/SiduheBridge.jpg
|
Si Du-broen
| null |
Si Du-broen
| null |
Deutsch: Die Siduhe-Brücke mit fast fertiggestelltem Stahlfachwerkträger im Jahr 2008, Blick Richtung Süden. English: 2008 Siduhe Bridge view looking south with the truss nearly complete.
| null |
image/jpeg
| 3,264 | 2,448 | true | true | true |
Si Du-broen er en 1 222 m lang hengebro over elven Si Du nær Yesanguan i fylket Badong i provinsen Hubei i Folkerepublikken Kina. Den ble åpnet i november 2009, og var da verdens høyeste bro, på grunn av dybden av den ravinen den spenner over.
Broen er del av Kinas riksvei 318 som løper fra Shanghai i øst til Kinas grense mot Nepal i vest.
|
Si Du-broen (kinesisk: 四渡河特大桥) er en 1 222 m lang hengebro over elven Si Du nær Yesanguan i fylket Badong i provinsen Hubei i Folkerepublikken Kina. Den ble åpnet i november 2009, og var da verdens høyeste bro, på grunn av dybden (472 m under broen) av den ravinen den spenner over.
Broen er del av Kinas riksvei 318 som løper fra Shanghai i øst til Kinas grense mot Nepal i vest.
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Runaway_(s%C3%A9rie_de_jeux_vid%C3%A9o)
|
Runaway (série de jeux vidéo)
| null |
Runaway (série de jeux vidéo)
|
Logo de Runaway 2: The Dream of the Turtle, le second opus.
| null | null |
image/svg+xml
| 250 | 1,000 | true | true | true |
Runaway est une trilogie de jeux vidéo d'aventure développée par le studio espagnol Pendulo Studios et éditée en France par Focus Home Interactive. Les trois jeux de cette série sont sortis de 2003 à 2009. Originellement développés pour PC, des adaptations sur Nintendo DS et Wii ont été réalisées pour le second épisode, ainsi qu'une adaptation sur Nintendo DS pour le troisième.
|
Runaway est une trilogie de jeux vidéo d'aventure développée par le studio espagnol Pendulo Studios et éditée en France par Focus Home Interactive. Les trois jeux de cette série sont sortis de 2003 à 2009. Originellement développés pour PC, des adaptations sur Nintendo DS et Wii ont été réalisées pour le second épisode, ainsi qu'une adaptation sur Nintendo DS pour le troisième.
|
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D9%84%D9%8A%DA%A4_%D9%84%D8%A7%D8%AC%D9%88%D8%B1%D9%8A%D9%88
|
ليڤ لاجوريو
| null |
ليڤ لاجوريو
| null |
Lev Lagorio
| null |
image/jpeg
| 817 | 634 | true | true | true |
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ليڤ لاجوريو كان رسام من الامبراطوريه الروسيه.
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ليڤ لاجوريو كان رسام من الامبراطوريه الروسيه.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_rijksmonumenten_in_Leiden,_straat_J-O
|
Lijst van rijksmonumenten in Leiden, straat J-O
| null |
Lijst van rijksmonumenten in Leiden, straat J-O
| null |
Leiden, Oude Singel
|
Pand met gevel met rechte kroonlijst
|
image/jpeg
| 3,648 | 2,736 | true | true | true |
De stad Leiden telt 1236 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder alle 465 monumenten waarbij de straat begint met de letter J t/m O:
|
De stad Leiden telt 1236 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder alle 465 monumenten waarbij de straat begint met de letter J t/m O:
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Haagse_museumtrams
|
Haagse museumtrams
|
Fotogalerij
|
Haagse museumtrams / Fotogalerij
| null |
Nederlands: Motorwagen 265, HOVM, in het nieuwe verfschema This is an image of a municipal monument in Den Haag with number WN848
| null |
image/jpeg
| 2,176 | 3,872 | true | true | true |
In Den Haag is sinds de jaren zestig een grote collectie Haagse museumtrams opgebouwd. Het eerste museumtramstel werd in 1964 gerestaureerd door de HTM. Ter gelegenheid van het eeuwfeest van de Haagse tram werd dit tramstel 265 + 505 + 614 in de zomers van 1964 tot 1967 gebruikt voor ritten met publiek op de Haagse tramlijnen 8 en 9 tussen station Hollands Spoor en Scheveningen. Vanaf 1965 nam de Tramweg-Stichting het initiatief om oude Haagse trams voor het nageslacht te bewaren. Een groot deel van de Haagse museumtrams werd later ondergebracht in de Stichting Haags Tram Museum.
Sinds de viering van het 125-jarige bestaan van de Haagse tram in 1989 is het materieel te bezichtigen in het Haags Openbaar Vervoer Museum in de remise Frans Halsstraat, van waaruit ook regelmatig tramritten door Den Haag worden gemaakt. Ook de Tramweg-Stichting is nog steeds actief met het restaureren van historisch materieel van de Haagse tram. Zij heeft ruimte in de remise Scheveningen en werkt bij manifestaties samen met het HOVM.
Zestien Haagse museumtrams staan op de gemeentelijke monumentenlijst.
| null |
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Derrick_Harriott
|
Derrick Harriott
|
Solo and production career
|
Derrick Harriott / Biography / Solo and production career
|
Derrick Harriott record shop, Kingston
|
Derrick Harriot´s. Foto: Dubdem e FabDub.
| null |
image/jpeg
| 476 | 635 | true | true | true |
Derrick Clifton Harriott is a Jamaican singer and record producer. He was a member of the Jiving Juniors with Herman Sang before embarking on a solo career. He has produced recordings by Big Youth, Chariot Riders, The Chosen Few, Dennis Brown, The Ethiopians, Keith & Tex, The Kingstonians, Rudy Mills, Scotty, Sly & Revolutionaries, and Winston McAnuff.
|
Harriott embarked on a solo career and later formed his own record label, Crystal. His first solo release, "I Care", was a hit, with further hits following with "What Can I Do" (1964), "The Jerk" (1965) and "I'm Only Human" (1965), all of which were included on his debut album, The Best of Derrick Harriott. In 1967 he had further solo hits with "The Loser" and "Solomon", as well as with productions of other artists, including The Ethiopians' "No Baptism", and Keith And Tex's "Tonight" and "Stop That Train".
Ask any Jamaican musician and they'll tell you the rocksteady days were the best days of Jamaican music
— Derrick Harriott
The lyrics to his song "Message from a Black Man" (circa 1970) echoed the growing black consciousness in American soul music of that time. In 1970 he issued The Crystalites' The Undertaker, an instrumental album in a similar vein to the early music of The Upsetters. He produced successful albums by other artists, including DJ Scotty's Schooldays, Dennis Brown's Super Reggae and Soul Hits, and also his own 14 Chartbuster Hits.
In 1971, Swing magazine named Harriott the Top Producer of 1970. He was one of the first producers to use King Tubby mixing talents at his Waterhouse studio, issuing one of the earliest dub albums in 1974: Scrub A Dub, credited to The Crystallites. Harriott followed this with another dub/instrumental album, More Scrubbing The Dub. His late 1970s productions used backing from The Revolutionaries on albums such as Winston McAnuff's Pick Hits To Click (1978), DJ Ray I's Rasta Revival (1978) and his own Enter The Chariot and Disco 6 (a compilation album featuring Dennis Brown, Cornell Campbell and Horace Andy). In the 1970s he opened his first record shop on King Street in Kingston, later moving to larger premises at Twin Gates Plaza in Half-Way Tree.
In the 1980s, he continued to have hits with soul cover versions, such as "Skin To Skin" and "Checking Out". In 1988 he scored with "Starting All Over Again", a duet with Yellowman, with lyrics about Hurricane Gilbert. The mid to late 1990s saw solo efforts such as Sings Jamaican Rock Steady Reggae, For a Fistful of Dollars, Derrick Harriott & Giants, and Riding the Roots Chariot being released.
In July 2002 in Toronto, Ontario, Canada, Harriott performed at the two-night Legends of Ska festival. Other performers included: Skatalites, Rico Rodriguez, Lester Sterling, Johnny Moore, Lynn Taitt, Prince Buster, Alton Ellis, Lord Creator, Justin Hinds, Derrick Morgan and Lord Tanamo.
|
|
tt
|
https://tt.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D0%B0%D0%BD-%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BD
|
Секвиль-ан-Бессен
| null |
Секвиль-ан-Бессен
| null |
Français : Église de Secqueville-en-Bessin
| null |
image/jpeg
| 1,536 | 2,048 | true | true | true |
Секвиль-ан-Бессен — Франциянең Кальвадос департаментына караган коммуна, Бретвиль-л’Оргейёз кантонына карый.
|
Секвиль-ан-Бессен (фр. Secqueville-en-Bessin) — Франциянең Кальвадос департаментына караган коммуна, Бретвиль-л’Оргейёз кантонына карый.
|
|
oc
|
https://oc.wikipedia.org/wiki/Fregata_de_12
|
Fregata de 12
| null |
Fregata de 12
|
Pintura representant la fregata de 12 canons francesa Lutine que foguèt dicha HMS Lutine après sa captura per leis Anglés.
|
French Frigate Lutine, launched in 1779, captured by the Royal Navy, recommissioned as HMS Lutine, and lost in 1799.
| null |
image/jpeg
| 300 | 400 | true | true | true |
Una fregata de 12 canons es un tipe de fregata equipat de canons de 12 liuras que foguèt utilizat de la fin dau sègle XVIII au començament dau sègle XIX per lei principalei marinas militaras europèas. Èra classada coma un vaissèu de quatren reng. La premiera foguèt realizada per França en 1748 que desvolopèt per la seguida un estandard armat de 32 canons que venguèt la nòrma fins ais annadas 1780 ambé l'aparicion dei fregatas de 18.
|
Una fregata de 12 canons es un tipe de fregata equipat de canons de 12 liuras que foguèt utilizat de la fin dau sègle XVIII au començament dau sègle XIX per lei principalei marinas militaras europèas. Èra classada coma un vaissèu de quatren reng. La premiera foguèt realizada per França en 1748 que desvolopèt per la seguida un estandard armat de 32 canons que venguèt la nòrma fins ais annadas 1780 ambé l'aparicion dei fregatas de 18.
|
|
eu
|
https://eu.wikipedia.org/wiki/Pultsoximetro
|
Pultsoximetro
| null |
Pultsoximetro
|
Pultsoximetroa
|
Español: Funcion
| null |
image/jpeg
| 900 | 1,600 | true | true | true |
Pultsoximetroa edo pultsu oximetroa, gaixo baten odolaren oxigeno saturazioa zeharka neurtzeko mediku gailu bat da, eta ez zuzenean odol lagin baten bidez.
|
Pultsoximetroa edo pultsu oximetroa, gaixo baten odolaren oxigeno saturazioa zeharka neurtzeko mediku gailu bat da, eta ez zuzenean odol lagin baten bidez.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Manfred_Eigen
|
Manfred Eigen
| null |
Manfred Eigen
|
Eigen Manfred a Göttingen nel 1996Medaglia del Premio Nobel Premio Nobel per la chimica 1967
|
English: Chemist Manfred Eigen, fourth February 1996 at Göttingen Deutsch: Chemiker und Nobelpreisträger Manfred Eigen, 4. Februar 1996 in Göttingen
| null |
image/jpeg
| 700 | 560 | true | true | true |
Manfred Eigen è stato un chimico, biofisico e chimico-fisico tedesco, premio Nobel per la chimica nel 1967. È direttore del Max-Planck-Institut für biophysikalische Chemie di Gottinga.
|
Manfred Eigen (Bochum, 9 maggio 1927 – Gottinga, 6 febbraio 2019) è stato un chimico, biofisico e chimico-fisico tedesco, premio Nobel per la chimica nel 1967. È direttore del Max-Planck-Institut für biophysikalische Chemie di Gottinga.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Ligne_de_Lyon-Croix-Rousse_%C3%A0_Tr%C3%A9voux
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3b/BF_58_-_TREVOUX_-_Les_Gares_PLM_-_Tramways_du_Sud-Est.JPG
|
Ligne de Lyon-Croix-Rousse à Trévoux
|
Gares
|
Ligne de Lyon-Croix-Rousse à Trévoux / État actuel de la ligne / Gares
| null |
Français : Carte postale ancienne éditée par BF à Paris, n°58 : TRÉVOUX - Les gares PLM - Tramway du Sud-Est
| null |
image/jpeg
| 1,055 | 1,638 | true | true | true |
La ligne de chemin de fer de Lyon-Croix-Rousse à Trévoux, est une ligne de chemin de fer française à voie normale des départements de l'Ain et du Rhône. Elle a été construite de 1863 à 1882. Elle n'est plus exploitée aujourd'hui.
Elle constitue la ligne 887 000 du réseau ferré national.
|
Mise à part la gare de Sathonay-Rillieux, en service, toutes les gares de la ligne ont été fermées. Les haltes des Combes et de Bellegarde ont complètement disparu, les autres bâtiments de gare ont été vendus.
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%B1%D9%88%D9%84%D8%A7%D9%86%D8%AF_%D8%A8%D9%8A%D8%B1%D9%84%D8%A7%D9%86%D8%AF
|
رولاند بيرلاند
| null |
رولاند بيرلاند
| null |
Français : Roland Berland durant le Tour de France 1976. Photographie : René Milanese
| null |
image/jpeg
| 1,018 | 1,500 | true | true | true |
رولاند بيرلاند لاعب سباق عجل من فرنسا.
|
رولاند بيرلاند لاعب سباق عجل من فرنسا.
|
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.